Давненько не читала поезії, якщо не рахувати віршовані казки для малечі.
Книга "Двоє закоханих" - це лірично-філософська збірка коротких віршів про таке різне кохання, закоханих, перші поцілунки і очікування.
📌 Двоє закоханих дуже хотіли поцілуватися.
Тільки не знали, з якого боку до справи цієї братися,
тож довго тільки одне й уміли - ввічливо привітатися.
Як губи торкнулися, сміху було:
Невже це так просто бути могло?
Хіба такі рядки можуть не викликати усмішку? Перегортаючи сторінку, я щоразу чекала ще однієї приємної історії кохання.
📌 Ми як дві половинки
однієї ліщинки
щоразу, коли цілуємось.
Признаюсь чесно, є пара віршів, які мені не сподобалися. Втім, спостерігати за деякими закоханими парами також буває неприємно. Хтось просто не пасує один одному, а хтось скрізь шукає вигоди, навіть в стосунках чи партнері.
📌 Рот уміє робити купу речей:
цілуватися, їсти й кричати.
Та на самоті поцілунки які?
Все ж краще когось цілувати.
Книжечку можна читати як дорослому, так і дитині. Не впевнена, що всім зайде, але варто спробувати. Мені подобається час від часу її перечитувати, а ще милуватися закоханими тваринками від Вольфа Ерльбруха.
Анонім
Котолог
