Сімейна сага. Кажуть, що схожа на "Місто дівчат". Мені не схожа. Хіба тим, що головна героїня на схилі літ розповідає про своє життя. І це все.
У мене не відбулось якось контакту з Віолетою. Вона безумовно молодець. Вона є прикладом жінки, яка самостійна, самодостатня, яка здатна заробляти гроші. Жінка водночас слабка і сильна. Бути такою в ті часи було непросто.
Проте, я не завжди її розуміла, скоріше не розуміла частіше. Є речі, які для мене табу. Віолета жила і робила висновки, допомагала всім, хто потребував. Та не так все добре було у власній родині.
Прожити майже сто років, мати трьох чоловіків, допомогти постраждалим від сімейного насилля, дбати про рідних — це все про Віолету.
У романі ви побачите багато історичних подій, які змінювали світ, змінювали країни, і побачите, що радянський союз, якщо не власноруч, то своїми методами, руйнував чимало життів. Завжди.
Роман скоріше рекомендую, ніж навпаки) Ви лише гляньте, як виглядає зараз авторка і скільки їй років, і вам теж може видатись, що Віолета схожа на Ісабель Альєнде))
П.с. якось випадково видалила відгук з нотаток, написала знову, і бачу, що книга ніби хороша, а швидко вивітрюється. Мене ще засмутили одруківки і деколи росіянізми((
Анонім
Чилійська письменниця-романістка, журналістка, сценаристка, акторка.
У книжці "Жінки душі моєї" авторка озповідає про дуже важливих у її житті жінок: рідних, за якими тужить; видатних письменниць, бунтарок у мистецтві, зокрема Вірджинію Вулф, Маргарет Етвуд та Ів Енслер; а ще безіменних жінок, які пережили насильство, однак, сповнені гідності і відваги, підводяться і йдуть уперед.
Усіх тих, хто незмінно супроводжував її по життю та її надихають: жінки її душі.
Якісні та дуже важливі мемуари неймовірної жінки, які нагадують нам цінні істини. А ще особливо підкреслюють важливість жіночої дружби.
Перекладачка з іспанської — Галина Грабовська.
Анонім
"Віолета" – гарна історія, що охоплює сто років життя головної героїні, від народження до смерті. Це родинна сага, яка простягається на чотири покоління. Авторка піднімає багато важливих тем, проте більшість із них залишається лише поверхово згаданими, а не повністю розкритими.
Часом Віолета здавалася мені занадто сучасною, і важко було повірити, що деякі події могли відбуватися так у ті часи. Однак загалом історія мене зачепила, а під кінець навіть викликала сльози. Віолета надихає, адже до 90 років залишалася молодою душею і фізично активною.
Анонім
Котолог