Ірене Вальєхо

"У буремному світі купівля книжок - це пошук рівноваги на краю прірви"

Це подорож триває так довго. На щастя.
Від глиняних табличок до папірусу, пергаменту, друкарського верстату, паперових книжок і книжок електронних.
Але це не лише про книжку як матеріальний предмет. Це про літературу.
Про міфи, історію, поетів і драматургів, учителів і завойовників.

Читати Вальєхо це як розмовляти з гарно освіченою подружкою, яка перестрибує з теми на тему, одне зачіпається за інше, і ти ось щойно чула про спалення Александрійської бібліотеки, а тут вже дізнаєшся про спалені нацистами книжки і демонстративне спалення Корану пастором Джонсом у річницю теракту 11 вересня. І все цікаво. Тут ти киваєш "так, так, ефект Вертера, знаю", а вже за мить "про це я ще не чула".

Можливо, моя любов до цієї книжки пояснюється ще й любов'ю до античності, бо саме про цю епоху у книжці дуже багато. А можливо чарівним стилем викладу. Чи розсипом нової інформації, серед якої так приємно знаходити знайоме.

Мистецтво літератури не існує відокремлено, і у книжці багато ниточок зв'язку з історією, театром, фільмами і т.д.

Авторка залишає за собою право на гіпотези; часом додає легкої іронії.

Зрештою, чи є книголюби, які не люблять книжок про книжки?

Іспанською мовою я, на жаль, не володію, однак інтернет-перекладач стверджує, що оригінальна назва цієї книги приблизно така: «Вічність у тростині. Зародження книги в стародавньому світі». Цій назві зміст цілком відповідає.

Спочатку про плюси.

Книга має два великих розділи – про стародавні Грецію і Рим. Мені дуже цікава історія літератури (зокрема, античної), тому читання було дуже захопливим. Хотілося б більше матеріалу про месопотамську, індійську, китайську, єгипетську і мезоамериканську літератури, але авторка їх постійно згадує, відступаючи від класичних грецької та римської. Вийшла доволі містка оповідь про перших книжників, зародження і становлення цього мистецтва як такого. Одразу видно, що авторка перечитала купу матеріалів, аби зібрати дійсно цікаві і важливі історії. Крім того, повністю відсутній зайвий неймдропінг – читача спокійно проводять крізь історичні епізоди і не навантажують непотрібними фактами з купою наукових термінів. До речі, я очікував більш хронологічно-послідовного стилю оповіді, але і той, що пропонує Ірене Вальєхо, – цілком ок. Історії перетікають одна в одну, і за потреби авторка просто розставляє таймкоди. Заплутатись майже неможливо.

Тепер про мінуси.

Їх буде лише два:
1. Авторка періодично робить паузи і розбавляє оповідь епізодами з власного життя і навіть невеликими (на кілька абзаців) філософськими етюдами. Я не проти такого, але в деяких місцях подібні паузи виглядають не зовсім органічно, а згадані життєві історії не дуже перекликаються із тим, про що зараз ідеться в основній оповіді. Іноді вставки затягувались, і я вже чекав, коли там знову буде про книжки.
2. Цей мінус не стосується авторки і її оригінального твору, але один бал я зняв саме через нього. Українська назва «Подорож книжки. Від папірусу до кіндла» дещо вводить в оману. Так, авторка дійсно згадує і неантичну літературу, але на неї припадає десь 5-7% всього тексту (а на епоху кіндлів взагалі десь 0,1%).

Підбиваючи підсумки, можу сказати, що якщо вас цікавить стародавня література, і ви хочете знати більше про те, як перші книжки взагалі з’явились, то я сміливо можу порадити цей твір. Але якщо ви шукаєте книжку із загальної історії літератури, де увагу рівномірно розподілено між усіма епохами, то будьте обережні😊. В мене такого запиту не було, а натомість був запит на цікаву книжку про книжки із фактами, яких я раніше не знав. І я отримав те, чого хотів.

8/10