Ілля Бакута

Історико-містичний "Кобзар" - це одна з (поки що) не багатьох серій українських мальописів, кожен випуск якої без зайвих роздумів опиняється на моїх полицях. Це вже п'ята історія про пригоди сліпого кобзаря, котрий мандрує українськими теренами часів Руїни й бореться з несправедливістю і нечистю, що з усіх сторін підстерігають простий люд.

Цього разу розповідь обертається навколо не такого вже і рідкісного сюжету: селянин у скруті укладає угоду з дідьком, а коли приходить час сплачувати рахунки, бідкається про скоєне й відчайдушно шукає порятунку. На щастя, до садиби селянина доля приводить Кобзаря, якраз вчасно, щоб дати ради чортяці. Та хіба ж нечисть просто так відступить від свого чи поблажливо пробачить зірвані плани?

Хай основна концепція сюжету не є принципово новою, але він, по-перше, має декілька оригінальних "фішок", а по-друге, я в захваті від малюнку. В перших випусках він був зовсім мінімалістичним, зараз же хоч і залишається досить лаконічним і грубуватим, але вже з більшою кількістю цікавих деталей - неперевершено передає тривожну, містичну й похмуру атмосферу та ідеально пасує історії.