🌟сучасна проза з теплим, трохи ностальгійним вайбом 🌟дорослішання 🌟останнє літо перед школою 🌟буденність 🌟одна вулиця як окремий світ історія про не ідеалізоване, дивне, місцями абсурдне, гучне, інколи трохи самотнє, але неймовірно щире дитинство. Сявка і Тюба уособлення того віку, коли світ ще не має меж. вони постійно щось вигадують, створюють свої правила, свої ігри, свої маленькі всесвіти. дуже круто показано, як діти інтерпретують реальність по-своєму. через страшилки, вигаданих привидів, гру. ніби «перекладають» складні речі на свою мову, щоб хоч якось це прийняти. тут немає класичного сюжету з чіткою лінією. короткі сцени, спогади, пригоди, які складаються у історію. атмосфера окрема любов. річка, двори, паркани, вигуки сусідів. усе це створює відчуття, ніби ти не читаєш, а повертаєшся у себе маленьку, але вже з дорослим усвідомленням, що це більше не повториться так само. після останньої сторінки з’являється легкий сум і дуже сильне бажання згадати своє дитинство. трохи сумна, але дуже тепла історія. 9/10⭐️