Ія Ківа
Народилась у Донецьку, навчалася у місцевому університеті імені Василя Стуса, вивчала культурологію та графічний дизайн. У 2014-му році переїхала до столиці. Перекладає інших поетів, критикиня та рецензентка. Її поезії перекладені понад двадцятьма мовами світу та публікувались у Польщі та Болгарії.
Працювала у проєкті «Піжамна бібліотечка». Неодноразово перемагала на поетичних конкурсах та фестивалях («Емігрантська ліра»-2016, «Гайвороння»-2019).
Збірка під назвою «Перша сторінка зими» (вийшла друком у видавництві «Дух і Літера») стала однією з найкращих книг року за версією PEN Україна (2019). Вона — про мову й мовчання, заціпеніння, вкорінення та пошук своєї ідентичності, національну пам’ять і війну, що змінює геть усе; про людину, яка, попри буревії, йде вперед.
Мандрівниця, побувала у багатьох країнах світу, брала участь у ролі перекладачки у міжнародних конференціях та семінарах. Стипендіатка численних престижних програм, зокрема Gaude Polonia (2021), підтримки українських митців від коледжу Дартмуту (2022), австрійського проєкту «Documenting Ukraine».
⠀
Скажу чесно - було боляче. Моментами плакала від того, скільки ми всі разом пройшли, а потім, які ми: класні, сильні, згуртовані попри все.
⠀
Для себе зрозуміла, що війна породила не тільки біль та смерть, але й потужну сучасну літературу. Її потрібно писати, видавати, купляти, читати і популяризувати.
⠀
"Війну 2022" читати важко. Вона, як глибока рана: досі є і болить.
⠀
Це книжка моя щира рекомендація. Вона - база. Її хочеться процитувати всю.
⠀
Вам не обов'язково читати її зараз. Можна дати собі час і поки відкласти її на полицю до моменту, коли стане трохи легше сприймати війну і цей світ загалом.
⠀
А поки цитати:
⠀
*"Ці дні війни - наче нове літочислення. Час тепер має чіткий відлік з нуля. Точніше, з 4:30 24 лютого. Все, що було до - далека казка. Все, що попереду - невідома невідомість. Важливо - ця мить, що зараз, і безпека".
⠀
*" Моя улюблена наливка тепер м'ятна, на основі корвалдину. Як заморожений конфлікт, є заморожена любов. За ці дні ми позаморожували стосунки з багатьма, з ким через дрібниці були посварені, й писали "як ти?"родичам, з якими спілкувалися лише на свята"
⠀
*"Якось ми з двома подругами, ветеранами війни, пили пиво у мене вдома. "Лікую зараз спину ,- буденно поділилася одна. - Усе думаю, чи наважуся нарешті народити дитину чи доведеться знову вдягати бронежилет .."Ми всі відчували одне й те саме".
⠀
* "І коротка фраза знайомим голосом по той бік слухавки :"Почалося".
⠀
