Христина Морозова

Христина Морозова "Фанатка" 📖 Вид-цтво Віхола 📚 Роман. Біополярна історія.
Її звуть Анна, в неї біополярний розлад. Із мозком не все гаразд. В дівчини чергуються фобії, манії, розлади. Була спроба покінчити з життям.
- Всі ми боремося з власними чудовиськами.
Зараз Анна працює касиркою в супермаркеті. Дівчина велика фанатка Владислава. Чоловік проводить цікаві лекції з історії мистецтва. Вона намагається всі їх відвідувати.
- Мені здається, я чудово вас розумію. Коли ти такий розумний, ти мусиш чимось поплатитися.
Інтелігентний чоловік, блискучий оратор, але страждає від алкогольної залежності.
Звісно, без лікування здолати хворобу практично не реально, хтось має бути поруч і спрямовувати. Анна хоче йому допомогти.
Владислав бореться за збереження історичної спадщини — садиби Мурашка. У відповідь на нього йде великий тиск. В чоловіка виникла потреба в пошуку житла. Дівчина пропонує кімнату в своїй орендованій квартирі на Пушкінській.
Анна вирішує стати підтримкою для Владислава. А Владислав стане підтримкою для неї.
Історія з життя двох не звичних людей. Вони виділяються, але якось пристосовуються у суспільстві. Велику роль відіграє людське розуміння та підтримка.
Книга зачепила.

Я почала читати цю книгу в липні минулого року! І от в січні нарешті дочитала. Дива не сталося.

☕ В центрі історії — розповідь про двох хворих людей (в неї біполярний розлад, в нього рак та алкоголізм), яких об'єднує бажання врятувати від руйнації садибу Мурашка (реально існуючий в Києві об'єкт архітектурно-культурної спадщини).

🎄 Анна вийшла з лікування чергового нападу депресії, Владислав наче поборов алкоголь, волею випадку вони починають жити разом і Анну під впливом захоплення інтересами Владислава, криє тепер вже маніакальна стадія — це вона має врятувати садибу будь-яким шляхом! А тут він, рак.

☪️ Власне, сюжетні дії на цьому завершуються. І постає питання: і от штоби што? Мораль історії: не дозволяйте психічно неврівноваженим особам отримати доступ до вашої пошти, акаунтів в соцмережах та бухгалтерії Фонду?

📖 По тегу ви зможете знайти відповідь на питання, чому мені не сподобалося, як воно написано. Зараз же я уточню, що мені не сподобалося в цілому. Як виправдовуються вчинки головної героїні, якісь незрозумілі рухи героїв, якісь епізодичні з'яви персонажів, покликаних, наче той Містер Мускул, врятувати ситуацію за півгодини, роялі в кущах у вигляді щасливих випадків.

😍 Але свої законні дві зірочки книга отримує за те, що біполярний розлад показаний не романтично-загадковим фльором "біполярочки", яким часто люблять похизуватися в соцмережах йуні діви обох статей, не оцим загадковим "ах, я така вся непостійна, така вся вєтрєнна", а реально тяжким недугом, з яким дуже важко жити в суспільстві, що очікує поведінки в межах своєї усталеної норми.

#Дафа_не_радить в цілому, ну ото хіба що не буде нічого іншого під рукою.

"Фанатка. Біполярна історія" цікава історія трохи незвична для мене, але мені сподобалося. Гарно прописані персонажі, цікавий сюжет, а що ще треба книголюбу? Загадки про українських авторів та в цілому знайомство з цією авторкою в мене пройшло добре.

Ця книга досить повільна, але відриватися від неї не хотілося через нетривіальний сюжет та цікавих персонажів.

«Фанатка» підіймає багато важливих проблем:

Важкі хвороби та смерть

"Я не можу проконтролювати майбутнє. Ніхто з нас не може... І все, чого ми досягаємо, крадемо самі в себе життя. Іноді боротися за життя - це такий самий спосіб цього життя уникати, не бути в ньому тут і зараз. Люди весь час повторюють, що бояться померти. Насправді вони бояться жити."

"Смерть упевнено відвойовує собі місце в нашому житті. Вона - бабусин посуд у серванті, який нікуди не подінеш. Вона - теплий кіт, що вночі лягає на груди: дихати важко, але й зігнати його неможливо"

Страхи та фобії

«Страх летить із тебе й кричить, і ти кричиш, і серце кричить, мов кажан. Але потім ти розумієш, що серце нікуди не дінеться з грудей. Що це мʼячик на резинці. І ти його вхоплюєш. І розумієш, що нічого з тобою не станеться».

Важливість мистецтва та збереження культурних пам'яток

«Розумієте, картини — це сонячні годинники, за якими можна звіряти час епохи, це дзеркала того, що з нами відбувається. За ставленням до мистецтва можна визначити, наскільки ми відбулися як суспільство»

"Влад слухав її голос і думав, що якраз за це й любить мистецтво: воно чесно фіксує портрет або пейзаж саме в цю секунду, за цієї пори року й цього освітлення. Воно не має претензій все осягнути, все узагальнити раз і назавжди, як, наприклад, література."

Боротьбу з байдужістю та корупцією

"Смерть не забирає так багато, як забирають забуття і байдужість. Мертвим усе одно, що ми потім зробимо з пам’яттю. Їм це не потрібно. Це потрібно вам, живим. Нам".

Що мені сподобалось:

✅ Книга написана приємною мовою — навіть про важкі теми читати було легко. Дуже сподобались метафори, влучні порівняння.

«Георгій давно не зʼявлявся, ніби чекав, поки вона повільно набереться соку на зимовому сонці. Щоб потім вислухати одразу всі її історії, спустошити одним ковтком, одним рухом, неначе сливу, розчавлену на дорозі переднім колесом велосипеда. Але хочеш чи ні, люди нікуди не зникають із нашого життя. Іноді навіть після закінчення власного життя. Слід від них протягується, немов зачепившись за те ж велосипедне колесо, і намотується на нього ще не один раз - лишаючи спогади, слова, запахи, дописи.»

✅ Я змогла «побачити», що відчуває людина з біполярним розладом, з якими побутовими проблемами вона стикається кожного дня. Вважаю, що теми психічного здоров'я дуже важливо висвітлювати.

"А тоді Аня зрозуміла, що емоційно її притисло важелезною плитою, вона не може вибратися — так, наче за ніч відростила собі черепашачий панцир. Слова в роті злипалися, мов розпечена смола. А всі чекали."

✅ Книга викликала багато емоцій. Насамперед співчуття до героїв і … садиби Мурашка, про існування якої я раніше і не здогадувалась. Треба буде подивитися на неї.

А тепер про мінуси:

В деяких моментах мені не вистачило достовірності. І дуже дивно, бо я пишу це вже другий відгук підряд, але кінець книги та фінал здалися мені сумбурними, що трохи погіршило загальне враження.

Якби не це, оцінка була б вищою. А вийшло 7 ⭐️ з 10. Але якщо авторка продовжить писати (це дебютна книга Христини), я буду рада продовжити знайомство.

«Фанатка. Біполярна історія» – це відверта та емоційно насичена книга, яка глибоко досліджує внутрішній світ людини з біполярним розладом. Автор майстерно передає складнощі, виклики та красу життя головної героїні, не лише розкриваючи її боротьбу, але й показуючи силу мрій та самоприйняття. Цей твір захоплює щирістю та надихає на співчуття й розуміння.

Це книга про двох людей, які не вписуються у «нормальне» суспільство. Анна має біполярний розлад, Влад — найвідоміший арткритик України, який також має алкогольну залежність та смертельну хворобу. А також ця книга про історію, про мистецтво, про Київ, про важливість збереження архітектурних памʼяток, а ще про корупцію і небезпечних людей.

Я проковтнула цю книгу за два дні, бо було дуже важко відірватися. Мені неймовірно полюбилися головна героїня та головний герой. Вони чудово прописані. Я відчувала всі їхні емоції у суміші з власними. Авторка дійсно круто прописала сюжет і персонажів, бо я вірила в кожне слово та кожну подію.

Так, у книзі інколи були нереалістичні моменти, але я в них вірила. Авторці вдалося дуже гарно описати хвороби, від яких страждають головні герої. Тож мені інколи було боляче, важко та тригерно читати цю книгу, адже сама маю тривожно-депресивний розлад. Тому депресивні фази Анни мені дуже відгукувалися💔

Також авторка висвітлила важливість збереження власної історії. Завдяки книзі вона привернула увагу до садиби Мурашка, про яку я, зізнаюся, раніше навіть не чула. Але опісля прочитання я поїхала в центр Києва, аби побачити цю саму садибу, яку ви зараз бачите на світлині.

Ця книга для тих, хто любить нетипових персонажів і нетипові сюжети. Ця книга для тих, хто хоче дізнатися більше про БАР, історію Києва та мистецтво. Ця книга для тих, хто любить відкривати нові та якісні книги сучукрліт. Мені дуже сподобався цей роман, тому я щиро раджу його до прочитання!❤️

В Ані біполярний розлад її життя — це нескінченна гойдалка, манію змінює депресія, і це ніколи не закінчується. А ще Анна має в житті дві пристрасті — лекції з історії мистецтва та їх викладач Владислав. 
Владислав — блискучий лектор, арткритик. Має лабрадора й страждає від алкогольної залежності.
Їх зводить доля і спільна ціль. Вони мають допомогти одне одному знайти світло життя.

Враження від книги дуже теплі й світлі. Це історія про двох людей в яких є свої проблеми. Написано дуже легко, і не хочеться зупинятися. Історія несе гумор, світло і натхнення. Окремо відзначу - риб і Дніпро, та жовту валізу і парасольку😂 Це було дуже позитивно✨😂

"Вона хотіла врятувати всіх їжаків міста! Почати варити мило і кинути. Навчитися готувати яйце пашот і так і не навчитися, але перебити цілу батарею яєць. Зацікавитися зображеннями Жанни дʼАрк на картинах. І НІКОЛИ НІЗАЩО НЕ ЗУПИНЯТИСЯ, НІЗАЩО!" Це найкраще що я чула❤️‍🔥

Плюси ➕

☀️Тепла і світла історія
☀️Не хочеться зупинятися
☀️Незвичні, колоритні герої
☀️Легко читається
☀️Багато гумору і натхнення
☀️Розкриті важливі теми, такі як: рак, біполярний розлад, збереження культурної спадщини, лікування і боротьба за життя.

З мінусів для мене, було декілька речей:

🔸Мені дуже не подобається коли імена фамільярно схиляють (Анька, Аська і т.д.) розумію що це для колориту та атмосфери. Але це різало око.
🔸Почуття між героями залишилися для мене не такими розкритими як я очікувала.
🔸Деякі дії героїв мені залишися незрозумілими. Хоча я розумію, що біполярний розлад саме це і передбачає.

Скоріш за все, я очікувала більшого трешу😅

Книга має свої недоліки, але точно не полишає після прочитання☀️

Жадан таки недарма, як на мій скромний смак, написав передмову до книги!

Отож, є два головні герої:
Анна і її біполярка.
Влад та його залежність від алкоголю+тяжка хвороба (Виходить навіть чотири). Міні спойлер це онко. Герої стають одне для одного рятівниками, в хорошому сенсі.

Христина (авторка) знайшла хороші сплетення по сюжету, цікаві. Знаєте, як хороша і водночас проста страва. Наче й інгредієнти зрозумілі, але приготувати треба вміти, щоб не спаскудити.

Приємна стилістика авторки, є цікаві думки і звороти. І попри нелегку сюжетну задумку, вона без драми і плачу показала багато важливих моментів. Там буде опис прийняття трагедії, але він от прям красивий і глибокий.

Власне раджу до прочитання. Якщо готові до тем, звісно.

У Анни біполярний розлад. Її життя метається від манії до депресії, і так по колу. Дівчина тижнями може не виходити з дому, а потім зірватися і поїхати за кордон без квитка і плану що далі.
Аня всією душею любить мистецтво, а особливо того, хто в ньому розбирається якнайкраще - Влада.

Доля зводить їх обох під одним дахом, даючи змогу допомогти один одному. Ця дружба дала їм більше , ніж можна було. Це той випадок, коли дві душі мали глибоку необхідність бути поряд.

Авторка досить детально описує сам біполярний розлад. Як важко планувати своє життя таким людям без відповідних медикаментів і як важливо мати поряд підтримку і прийняття.

Мені сподобалась книга. Незважаючи на досить не прості події - читається легко і невимушено.
Я дійсно переживала за Анну і Влада, мені хотілось щоб вони віднайшли спокій у боротьбі зі своїми внутрішніми демонами.

Історія захопила ще з самого початку і тримала мене на гачку точно до середини. Написана легко, описує психічний розлад, що є пізнавальним та важливим для розуміння. До речі, саме це було для мене найцікавішим у книзі.

Деякі моменти у поведінці головних героїв мене дивували чи дратували своєю нелогічністю. Оце сталкерство, несподіване проживання разом.
Хоча чого можна очікувати від людей із порушеннями?

Потім мені стало місцями нудно, особливо коли почалася тематика про садибу, хоча я розумію важливість підняття проблематики збереження історичних пам’яток і як деякі члени суспільства прагнуть їх знищити через свої фінансові інтереси.

Знімаю капелюха перед активістами, які намагаються робити добрі справи і часто це все на голому ентузіазмі.

І взагалі мені здається, що книгу сміливо можна було назвати Фанатики, тому що практично всі персонажі мали свої слабкі місця і фанатичні вподобання: до інших людей, тварин, справи, будівлі, мистецтва, речей, минулого і т. д.

Цікаво було дізнатися, чому Анна так прикипіла до Влада і взагалі звідки вона про нього дізналася.

Найбільше сподобалася саме Анюта своєю трішки манією рятівниці і роллю матері Терези.

Георгій теж у цьому плані схожий на ГГ, турботливий і надійний.

І Дядя, такий слизький, але більш-менш позитивний тип.

Трохи серце не зупинилося через песиків. Тішуся, що постраждав безповоротно тільки 1.

Не сподобався Влад. Егоїстичний типу інтелігент на підпитку, який думав тільки про себе і свої захоплення. Дивно, що він взагалі прив’язався до свого ще й врятованого лабрадора.
Майже увесь час чоловік мене дратував. Як він міг потягти Анну на стрілку із забудовниками?

А от її і було шкода ще з самого дитинства і увесь час хотілося, щоб вона взяла себе в руки і налаштувала своє життя, бо вона гідна кращого. Вона добра і духовно чиста. Вразила своєю жертовністю. І навіть попри свій діагноз була досить кмітливою і пробивною.
Тільки не сподобався момент із грошима фонду.

Фінал трішки здивував і розчарував.
Не знаю, як на мою думку було б краще, але по факту там такого накрутили.
Ну і кінцівка відкрита, бо ми точно не знаємо, чим все закінчилося для кожного.

Звісно, що є над чим подумати. Тема невідворотності смерті і вибору завжди актуальна.
Також потрібно бути обізнаними із різними психічними розладами і адекватно на них реагувати.

Та бути уважними зі своїми дітьми, щоб їм було вдосталь емоційних моментів та уваги батьків. Ну і не пропустити момент і вчасно звернутися за допомогою до спеціалістів.

+ за реалістичний бекграунд і історичні деталі.

Сподобалося назви розділів, бо вони без спойлерів, але при цьому гарно передають зміст.
Особливо зацікавив останій, це ніби натяк на нове життя чи переродження. І нарешті дзвінок мамі.

Глибока, складна і сенсова книга, написана простими до сприйняття словами.

Це історія дивних стосунків людей, одному з яких вже нічого втрачати, а інша навчилась раз-по-раз втрачати все. Історія, у яку мазками і деталями вплетено набагато більше, ніж хворобливе захоплення.

Я, очікуючи прочитати любовну історію, отримала книгу про спротив.
Спротив Ані бути табуйованою і відчувати себе неправильною.
Боротьбу Влада з алкогольною залежністю і роллю жертви, яку навʼязує суспільство при його діагнозі.
Боротьбу з людською байдужістю, зі знищенням памʼяті, з корумпованістю верхівок.

Мені дуже сподобалась проблематика книги.
Те, як зображена тема «батьки-діти», як мати Анни повністю відкидає одну дочку через діагноз, і повністю покладає всі сподівання на іншу «нормальну» дитину.
Як це епізодично зображено, щоб читач сам дійшов до висновків. І відчув.
Сподобалась ідея садиби. Бо це навіть звучить абсурдно- центр туристичного і архітектурного Києва, а памʼятка культури буквально гниє в самому серці столиці. І всім байдуже.
Дуже потужний символ.
Сподобалась тема хвороби. Аніної і Владиславової. Авторка дійсно легко пише про важке.
Сподобалось, як двоє небайдужих запалили сотні сердець. Після таких моментів хочеться вірити у волонтерські засади і цінувати їх працю ще більше.
Крім основних морально-етичних арок, тут ще ж епізодичні моменти проблематики інклюзивності, корупції, людських стосунків.

Я повірила у цю історію.
Цю книгу дуже круто обговорювати в клубі, бо символів і ідей у ній море.
По силі вражень це найкраща книга за місяць.

А щодо фіналу - я все ж виберу думати, що наркоз - теж маленька смерть.

Неймовірна книга!! Весь час ніби переживала історію з героями🫣 Вау!! Моя щира рекомендація❤️