Щемкий роман про перше кохання, страх бути собою та болісне дорослішання. Історія Люсі передає атмосферу тісного, консервативного світу, де почуття доводиться приховувати, а вибір між очікуваннями суспільства і власною правдою стає вирішальним. Книжка ніжно й чесно говорить про пристрасть, самотність і сміливість зробити крок назустріч справжньому щастю.

Книга балансує на межі таємниць і оголення душі. Тут є подих сорому, страх осуду, але і величезне прагнення бути вільним, бути справжнім. Люсі живе подвійним життям: вдома — очікування, правила, мовчання про те, хто вона справді; наодинці — власні думки, бажання, таємні зустрічі. Говарт майстерно працює з дрібницями — погляди, сонячні плями на піску, запах трави, шепіт доторків. Тут немає спрощення: підліткові емоції відображені з їхнім хаосом, невиразністю, поряд із моментами прозорості — коли відчуваєш, що все на місці, хоча світ ще ніби на роздоріжжі. Кульмінація роману — вибір: між тим, щоб залишатися в тісних стінах села з усіма його ярликами, і тим, щоб йти за власним покликом, за серцем. «Засмага» про біль і красу, які нероздільні. І про сміливість, щоб дозволити собі бути тим, хто ти є.