Є щось особливе в тому, щоб подорожувати забутими руїнами, магнетична атмосфера безмежного простору, надії та безнадії, смутку та світла одночасно. Я часто повертаюся думками до цієї історії, і насправді хочу продовжити її читати, але в оригіналі випущено всього 4 томи. Вона схожа на Death stranding та Останню подорож дівчат, але має і свою унікальність. Ви відчуєте спорідненість із персонажкою, якщо через певні обставини відчуваєте себе самотніми. Я одразу прикіпила до неї і відчула себе частиною її місії. Перший том добре знайомить зі світом та побутом головної героїні, ми одразу починаємо спостерігати за тим, із чого складається життя самотньої дослідниці, в чому полягає її місія; намагаємося зрозуміти, як зникли люди і чи залишилася взагалі людська цивілізація. Другий том вже більше заглиблює читача як у зовнішній світ, так і у внутрішній: 《Та найімовірніше, вона робить це набагато довше. Усе заради вцілілих, яких, можливо, навіть не існує. Та щоб ушанувати тих, кого з нами більше немає.》 Існує у цієї місії сенс чи ні, але повинна бути ціль, навіть нереалістична чи недосяжна, щоб рухатись далі і продовжувати жити. Навіть якщо не залишилося нікого поруч. Тож ця історія не стільки про подорож чи апокаліпсис, скільки про самотність та пошуки сенсу, меланхолійну атмосферу та бажання подовше лишитися на цих сторінках.