Це одна з найвигадливіших книжок, які я читала в дитинстві, і є однією з моїх найулюбленіших з того часу.
Барон Мюнхгаузен розповідає свої пригоди з такою впевненістю, що все ним розказане, навіть, не піддаєш сумніву. Попри те, що його історії суперечать законам фізики та розбивають рамки логіки😀. Польоти на гарматному ядрі, витягування себе за волосся з болота? Та за просто!
Також ця збірка невеличких історій є класним тренажером для фантазії. У школі після неї нам давали завдання: написати власну пригоду в стилі Барона. Це був перший раз, коли я зрозуміла, що можна вигадати що завгодно і це буде класно, бо немає меж!
Вже не пам'ятаю, про що саме я писала, чи то про Місяць зі спагетті, і як Барон зробив собі з них вечерю, чи то про порятунок на бульбашці з жувальної гумки)) Але не тільки читати, а й створювати було захопливо і весело.
Окрім того, зараз я розумію, що хоч стиль книжки й не повчальний, а абсолютно безтурботний та розважальний, та все ж вона дечому вчить - що не буває безвихідних ситуацій.
У Барона завжди знаходиться нестандартне рішення, іноді абсурдне, але саме в цьому і є геніальність. Це свого роду маленький маніфест креативного мислення.
Світ не завжди логічний, але якщо ти мислиш вільно, з гумором і уявою - вихід знайдеться. Бо якщо ти думаєш, що все втрачено - уяви, що ти Барон Мюнхгаузен і тоді щось точно придумаєш або витягнеш себе за косичку з багнюки 😉
Анонім
Котолог
