Це історія жінки, яка дбаючи про інших, забула потурбуватися про найголовнішу людину в житті. Про себе.
Авторка розповідає, як її намагання всім догодити призвело до того, що вона занедбала себе й не помічала шалені зміни, які відбувалися з її тілом. Отямилася вона, коли четверта стадія раку вже кричала про себе.
Вона його поборола. І цей шлях допоміг їй зрозуміти своє призначення й розставити пріоритети.
Тож, чи треба жертвувати собою заради дітей і сімʼї? Спойлер, ні.
Авторка вкотре нагадує головне правило під час польоту: спершу маску на себе, потім на дитину. Інакше ви обоє в небезпеці.
Найбільше мені сподобалась третя частина книги, де авторка переходить до більш практичних речей. Вона переконує, що краще дитині мати поруч щасливу маму, ніж ту, яка намагається відповідати чиїмось очікуванням. Таку, що випрасовує комірці до 3-ї ночі замість того, щоб відпочити, а вранці зла й незадоволена життям.
А ще тут багато про ті всі очікування й штампи, яке навішує на мам суспільство й оточення. Наприклад, навряд чи комусь із чоловіків скажуть: «Не треба тобі та робота, у тебе ж маленька дитина». А от жінкам таким і досі дорікають.
Анонім
