Ґеоргі Ґосподінов
9.5
/10
Нові відгуки
✨Якби ви могли обрати, в якому столітті жити, який час ви вибрали б?
✨Не такі далекі 90-ті або нульові, а може часи I-IV універсалів, чи взагалі період Київської Русі?
Якщо задуматись, вибір в українців невеликий.
✨Та все ж, жити зі знанням того що буде завтра, будувати плани не оглядаючись на "а якщо" та "а раптом" було б не так і погано, правда?
Цей нинішній наплив людей без памʼяті – невипадковий. Вони приходять, аби щось
нам сказати. І повір мені, одного дня, зовсім скоро, багато хто добровільно мандруватиме в минуле, із власної волі «втрачаючи» памʼять. Недалекі ті часи, коли все більше людей захочуть сховатися в печері минулого, повернутися назад. І це — не від хорошого життя. Потрібно підготувати бомбосховища минулого. Якщо хочеш, називай їх
«часосховищами».
✨Герой книги Ґаустін, практикуючий психіатр, засновує в Цюриху клініку для людей із хворобою Альцгеймера.
Аби пацієнти почувались комфортно, лікар обставляє кімнати меблями та предметами побуту, характерними для того часу, які хворий пам'ятає.
"...для нас минуле – це просто минуле, і навіть коли ми входимо в нього, переконуємося, що двері назад відчинені, і легко повертаємося в теперішність. Але для тих, хто втратив пам'ять, ці двері замкнені назавжди. Для них чужиною є не минуле, а теперішність. Минуле – їхня батьківщина."
✨Про клініку Ґаустіна дізнається все більше людей, тож незабаром кімнати в стилі 40-х, 50-х, 60-х перетворюються на цілі поверхи, а ті у вулиці, квартали, та селища.
✨Поступово, ідея про "життя в минулому" захоплює Європу і ось уже в кожній країні ведуться приготування до проведення референдуму. Референдуму минулого.
"нація – це група людей, які домовилися пам'ятати й забувати одні й ті самі речі"
✨Ця книга змусила мене багато думати (і гуглити). Той випадок, коли читаєш і розумієш за що роман отримав Букер.
✨Текст хочеться розтягнути на цитати, рука постійно тягнеться за олівцем, простого стікера недостатньо, треба підкреслювати, писати, вступати з автором в діалог.
✨Кількість відсилок на 350 сторінок тексту межує з непристойністю. "Зачарована гора", "Одіссея", "Робінзон Крузо", "Пер Ґюнт", Шекспір (куди ж без нього) і ще купа тих, що я не помітила.
✨Рекомендую книгу для вдумливих читань та розширення читацьких горизонтів. Як виявилось, у нас багато спільного з болгарами.
✨Не такі далекі 90-ті або нульові, а може часи I-IV універсалів, чи взагалі період Київської Русі?
Якщо задуматись, вибір в українців невеликий.
✨Та все ж, жити зі знанням того що буде завтра, будувати плани не оглядаючись на "а якщо" та "а раптом" було б не так і погано, правда?
Цей нинішній наплив людей без памʼяті – невипадковий. Вони приходять, аби щось
нам сказати. І повір мені, одного дня, зовсім скоро, багато хто добровільно мандруватиме в минуле, із власної волі «втрачаючи» памʼять. Недалекі ті часи, коли все більше людей захочуть сховатися в печері минулого, повернутися назад. І це — не від хорошого життя. Потрібно підготувати бомбосховища минулого. Якщо хочеш, називай їх
«часосховищами».
✨Герой книги Ґаустін, практикуючий психіатр, засновує в Цюриху клініку для людей із хворобою Альцгеймера.
Аби пацієнти почувались комфортно, лікар обставляє кімнати меблями та предметами побуту, характерними для того часу, які хворий пам'ятає.
"...для нас минуле – це просто минуле, і навіть коли ми входимо в нього, переконуємося, що двері назад відчинені, і легко повертаємося в теперішність. Але для тих, хто втратив пам'ять, ці двері замкнені назавжди. Для них чужиною є не минуле, а теперішність. Минуле – їхня батьківщина."
✨Про клініку Ґаустіна дізнається все більше людей, тож незабаром кімнати в стилі 40-х, 50-х, 60-х перетворюються на цілі поверхи, а ті у вулиці, квартали, та селища.
✨Поступово, ідея про "життя в минулому" захоплює Європу і ось уже в кожній країні ведуться приготування до проведення референдуму. Референдуму минулого.
"нація – це група людей, які домовилися пам'ятати й забувати одні й ті самі речі"
✨Ця книга змусила мене багато думати (і гуглити). Той випадок, коли читаєш і розумієш за що роман отримав Букер.
✨Текст хочеться розтягнути на цитати, рука постійно тягнеться за олівцем, простого стікера недостатньо, треба підкреслювати, писати, вступати з автором в діалог.
✨Кількість відсилок на 350 сторінок тексту межує з непристойністю. "Зачарована гора", "Одіссея", "Робінзон Крузо", "Пер Ґюнт", Шекспір (куди ж без нього) і ще купа тих, що я не помітила.
✨Рекомендую книгу для вдумливих читань та розширення читацьких горизонтів. Як виявилось, у нас багато спільного з болгарами.
Бестселери
Фільтр