logo
Котолог
Кабінет
logo
cart
backgroundavatar

Ґео Шкурупій

Країна: Україна
7.7/10

Гео Шкурупій – цьому представнику Розстріляного відродження було приділено мало уваги, що дуже несправедливо. Тож виправмо цю ситуацію сьогодні! Письменник, журналіст, кінорежисер, лідер авангарду в українській літературі і людина, яку називають королем футуропрерій – про це все розкажемо нижче.

Роки життя 20 квітня 1903 – 8 грудня 1937
Місце народження Тягиня, Бессарабська губернія
Освіта Київський медичний інститут
Діяльність поет, прозаїк
Напрямок футуризм

Життєвий шлях

Гео Шкурупій (справжнє ім’я Георгій Данилович Шкурупій) народився 20 квітня 1893 року в молдавському місті Бендери. Його батько Данило був працівником залізниці, а мати Ольга – вчителькою. Невдовзі після народження сина сім’я вирішує переїхати до України, тож дитинство хлопця пройшло на Поділлі. За кілька років, у 1913 році, родина Шкурупіїв оселяється в Києві.

Навчався малий Георгій у Київській чоловічій гімназії, пізніше вступив на медичний факультет Київського університету. Однак юнак вирішив не пов’язувати життя з медициною і покинув навчання вже через рік. Згодом він ще два місяці провчився в Київському інституті зовнішніх зносин, але все ж закинув навчання і пішов працювати. Спочатку Шкурупій працював з батьком на залізниці, згодом на митниці, а зрештою – в редакції газети «Більшовик».

Старт його літературної кар’єри припав на період культурного розквіту 1920-х. Але в 1930-х роках почалися репресії проти української інтелігенції, і Шкурупій був оголошений «буржуазним націоналістом», як і багато інших українських культурних діячів того часу. У 1934 році письменника заарештували, а в 1937-му – розстріляли.

Творча діяльність

З чого ж починав свою літературну діяльність автор? Розповідаємо! Спочатку він приєднався до літературного угруповання «Гроно», де дебютував із першим творами «Ми» і «В час великих страждань». Через рік, у  1921 році в альманасі «Вир революції» вийшла друком його перша поетична збірка. Георгій познайомився з Михайлем Семенком та став членом «Фламінго» – першого футуристичного об’єднання. 

Саме в цей період він і обирає собі псевдонім. До речі, цікавий факт: точно невідомо, як правильно писати псевдонім автора – Гео чи Ґео, адже його твори були підписані по-різному. Проте частіше можна побачити версію «Ґео», адже літера «Ґ» була модна серед футуристів. Цієї літери не було у типографських наборах, і іноді вони самі домальовували гачечок до літери «г».

Шкурупій захоплювався авангардним мистецтвом, брав участь літературних дискусіях, виступав із теоретичними статтями про футуризм та друкувався у різноманітних альманахах та часописах. Основними темами його творів були урбаністика, технічний прогрес та революційна боротьба. Але, звісно, і без текстів про кохання не обійшлося. Твори мали в собі елементи футуризму авангардизму та конструктивізму.

Автор був членом багатьох об’єднань: «КомКосмос», «Аспанфут», «Нова ґенерація» (пізніше автор очолив її київську філію), «Вапліте», «АсКК» тощо.

Шкурупій належить до Розстріляного відродження: радянська влада засудила його до 10 років таборів, проте через три роки змінила вирок на розстріл. 

Кіно

Не літературою єдиною! Окрім письменницької діяльності, Шкурупій був сценаристом та режисером на київській та одеській кіностудіях. За його сценаріями вийшли фільми «Синій пакет» та «Спартак». До речі, саме в журналі «Авангард», який очолював Гео, вперше надрукували кіносценарій фільму «Земля» Олександра Довженка.

Гео Шкурупій: поезія

Перші вірші були надруковані, коли Шкурупію було лише 17 років. Вже через 2 роки вийшла друком його перша збірка «Психетози», на обкладинці якої автора назвали королем футуропрерій. 

Ось кілька поетичних збірок, які ми то-о-очно рекомендуємо, щоб дізнатися про письменника більше:

  • «Психетози» – дебютна збірка Гео;
  • «Барабан» – так-так, вірш «Барабан печалі», який ви чули у пісні Klavdia Petrivna та Артема Пивовара – саме з цієї збірки;
  • «Для друзів поетів сучасників вічності» – тут Шкурупій зібрав вірші за 1921—1929 роки;

Видання

Хутчіш знайомитися з автором! На сайті Readeat.com ми зібрали для вас найпопулярніші видання:

  • «Жанна батальйонерка» – роман про українців у Першій світовій війні та про так звані жіночі  «батальйони смерті», зініційовані радянською владою
  • «Двері в день. Міс Адрієна» – роман про головного героя Теодора Гая, який шукає своє місце серед розбудови нової країни.
  • «Розстріляне відродження. Семенко, Седляр, Старицька-Черняхівська, Хвильовий, Хоткевич, Шкурупій» – видання, до якого увійшли твори представників Розстріляного відродження, зокрема і Шкурупія.
Підписатись

Нові відгуки

Про що? Про Україну, але як частину Російської імперії, українців початку 20 століття. Першу світову війну, революційні сили, антиколоніальні настрої, Київ, фронт і Петербург. "Київ мав урочистий вигляд. На його вулицях, укритих снігом, було святково і приємно. Старовинне місто, зогріте поколіннями, і тепер під снігом було затишне і тепле. Далеко на суворих фронтах мерзли і вмирали його сини, а воно байдуже провадило своє безтурботне життя. Глибокий пухнатий сніг був для нього більшою подією за звіти оперативних штабів армій, за чергові поразки або перемоги. Люди в тилу вже звикли до війни, їх більше турбував власний добробут, ніж повідомлення, що енська армія відійшла на попередні позиції, щоб вирівняти та зміцнити фронт, або що сьогодні взято в полон шість тисяч німців, півтори гаубиці та двадцять із чвертю кулеметів і силу різної амуніції." Читаючи роман, розумієш, що життя не змінюється. Такі ж чоловіки, що або йдуть, або не хочуть йти на фронт, або пливуть за течією. Жінки, що підкоряються маніпуляціям, вірять пропаганді та навіть готові взятися за зброю, не маючи при цьому жодної навички. Такі, як Євгенія (Жанна), дівчина із заможної родини, уся така феєрична, готова повторити подвиг своєї одноіменниці, навіть згоріти на багатті. Або Стефан Бойко - колишній студент, відправлений на фронт, бо був закоханий у Жанну. Він точно не вірить у царя та Отєчєство, але чесно воює разом з побратимами, а потім розпочинає революційну діяльність. Взагалі усі образи показані нетривіально, описані з гумором, співчуттям, але гостро та правдиво. Бо в людині перемішане і добре, і погане. І лише ситуація покаже, які якості стануть домінантними саме у цей період життя. Рекомендую без вагань

Анонім

Моя особиста "найгірша книга 2024". Роман, що спотикається через свої неточності, відверто бідні художні засоби та поверхневий погляд на власних же героїв. "Було важко витягати ноги з цієї гразюки, що засмоктувала, як засмоктують болота Бразилії" - беззаперечно, перлина серед описів Першої Світової. Поруч з "екскрементами хворої дитини", звісно. Анотація обіцяла роман у місті та про місто. Огляди наголошували "ах, як гарно письменник знає місто". Зрештою, обіцянки виявилися довшими, ніж власне опис Києва, якому виділили декілька абзаців в останньому розділі. Але найгірше — це агітково-плакатні персонажі, мотивація яких так само картонна й абстрактна. Жанна Барк (майже рівень Demon Copperhead, еге ж) - якась помста інцела, а не персонажка. Вона зворушена, схвильована, закохана й захоплена, і невимовно тупа. Щоб читачі не сумнівались, письменник навіть заборонив їй знати, хто такий Ленін. Могло б вийти комічно, навіть вийшло, тільки не відносно героїні, а власне твору.

Анонім

"Ціла культурна нація, що несла європейську освіту в Азію, тепер підібгана смердючим чоботом російського самодержавства. Україна — нещасніша з колоній, бо її посіли некультурні варвари, яких вона колись учила абетки". Не втомлююся шукати такі влучні цитати. Знову про війну, цього разу про Першу світову. Стефан Бойко прекрасно розуміє, що він, як українець, не хоче вмирати за російського царя і "отєчєство". Але як врятуватися від окопів Першої світової війни? І хто така Жанна? Письменник показує інтелігенцію, молодого українця, який мріє про зміну світового устрою і революцію. Поряд з ним Євгенія, Жанна, як її називають. Потрапивши під вплив пропаганди, Жанна розуміє, що без неї військо німців не переможе. Вона має їхати на фронт, щоб засоромити дезертирів своєю мужністю. Але війна геть не така, як про неї пишуть в агітках і пропагандиських журналах. Оце вона побачить на власні очі, але які висновки зробить? Моментами читати про жіночий батальйон смішно, але переважно сумно. Війна страшна. А коли не розумієш, за що воюєш, то особливо важко. "Спершися на ґранітовий парапет Неви, він дивився на кам'яні муругі бастіони Петропавлівської фортеці, і невеселі думки про його прадідів ворушились йому в голові, збуджували неприємне почуття. Тисячі запорожців лежать кістьми під важким ґранітом цієї фортеці. Вільні сини степів, чиї обличчя засмажені вітром Чорного моря, замордовані тут сифілітичними російськими царями. «Вікно в Европу» прорубали замордовані українці, що звикли тримати в своїх руках гострі шаблі й важкі пістолі". Я не знаю, як він наважився таке написати. Гео Шкурупія розстріляли у 1937. Йому було 34. Рекомендую вам роман, якщо зараз ви у змозі читати про війни, бо ця тема у книзі переважає.

Анонім

Сортування:
product
Додати до кошика
7.4 / 10
Ґео Шкурупій
249 грн
Кешбек 5%
В наявності
product
Додати до кошика
8.7 / 10
Ґео Шкурупій
210 грн
Кешбек 5%
В наявності
product
Додати до кошика
0 / 10
Ґео Шкурупій
380 грн
Кешбек 5%
В наявності
product
Додати до кошика
0 / 10
Ґео Шкурупій
220 грн
Кешбек 5%
В наявності
product
Додати до кошика
0 / 10
Микола Хвильовий, Ґео Шкурупій...
290 грн
Кешбек 5%
Немає в наявності
1