Ґаліт Атлас

Ми часто вважаємо, що живемо власним життям. Але що, як наші найглибші страхи, сором, тривоги — це не наш тягар, а спадщина? Що, якщо наш біль — це відлуння чийогось крику, якого ми ніколи не чули? Книга Ґаліт Атлас - подорож у найінтимніші шари нашої душі. Це лампа, яку авторка тримає над глибиною, куди ми боїмося зазирати — спадкову травму. Біль передається — мов невидима сімейна реліквія, яка ховається в жестах, тиші, раптових реакціях, у «я не знаю, чому мені так боляче». Ми несемо в собі емоційний спадок наших родин. Мовчазні трагедії, недосказані слова, зраджені надії, — все це не зникає безслідно. Це проникає в нас, формує нас. Але найважливіше — ми можемо розпізнати цей спадок і відпустити його. Атлас не нав’язує, не «вчить», а співпереживає. Вона пише як людина, яка теж несе свій спадок — і тому говорить не зверху, а поряд.

Анонім

Коли я бралася за читання книги, я досить скептично віднеслася до неї, до її назви. Психологія і я, то речі не зовсім сумісні. Я думала зараз отримаю нудятину де авторка розповідатиме як нам жити, що робити, куди іти, кого послати. Але все виявилося зовсім не таким. Та я забула що читаю нонфік. Я наче читала художню історію однієї жінки, що мала свої певні проблеми, через що вирішила допомагати іншим боротися з їхніми психологічними проблемами, бо знає як то важко. Авторка ділиться історіями пацієнтів, котрим вона допомагала, котрі запам'яталися неординарними історіями, проблемам. Звісно імена і навіть деякі події були змінені, щоб ніхто не впізнав конкретних людей. Тож історія набула художніх красок і реального життя. Основна тема цієї книги, що більшість проблем є накопиченими поколіннями однієї сім'ї, котрі несвідомо передаються від батьків до дітей, і навіть від дідів. Історії?, що розповідає авторка вражають. Адже я б ніколи не подумала що все на стільки глибоко може бути закопано. Сни, тривоги, поведінка людини може бути зумовлена тим, що відбувалося із батьками. Дорослі надто часто перекладають свої проблеми на дітей, руйнуючи життя своєму чаду, а ті в свою чергу передають те все далі, поки хтось та й не оговтається та пропрацює усі проблеми з фахівцем. Мені дуже сподобалося що тут не було розумних слів, висловів, повчань, лише історії людей, з чим вони прийшли і чого досягли. Було цікаво споглядати за тим, що викопувалося на поверхню, які проблеми рідних та травми дитинства стали причиною тривожності, страху, нічним жахіттям, страхом мати дітей, будувати сім'ю тощо. Ця книга не полікує, але може направити, розповісти про можливі проблеми і можливо комусь стане дзвіночком, що пора б уже шось робити з тим всім..

Анонім

Дуже важлива книжка про те, як родові травми впливають на нас, навіть коли ані ми, ані наші батьки (бабусі/дідусі) їх не усвідомлюють. Як на мене, ця книжка може замінити кілька сеансів у психолога. І хоча ідеально було б поєднувати теорію й індивідуальний розбір того, що бентежить, ця книжка може допомогти почати самоаналіз, наштовхнути на дуже важливі думки. Тут немає сухої теорії, це не довідник. Переважно книжка складається з історій людей, які аналізуються через призму психоаналізу. Але саме це й допомагає знайти те, що відгукується, і дізнатися більше про себе (та своїх близьких).

Анонім