Габріель Зевін

Скільки позитивних відгуків я прочитала про цю книгу, як мені хотілося її прочитати після "Славетного життя..." І я зрозуміла: якщо книги мене дуже цікавлять, то і Життя прочиталося майже на одному подиху, а ось комп'ютерні ігри - аж ніяк не моє. Максимум, на який я спроможна, -Мухи та Зума😄 Але, не дивлячись на далеку тему, книга однаково не відпускала, бо тут були ще й люди та їхні карколомні стосунки (національності, прошарки, наркотики, театр, музика, культура - усе змішувалося, як у калейдоскопі).

Про що? Про заснування компанії з розробки відеоігор. відносини між засновниками, причини певних дій і що з того сталося. Отже, Сем, перебуваючи у лікарні, де медики намагалися зберегти його ногу, що постраждала в автотрощі, познайомився з Сейді, яка була в тій же лікарні через онкозахворювання сестри. Діти зблизилися на фоні спілкування та відеоігор, але через певні непорозуміння посварилися. Відновили стосунки знову вони вже через кілька років, коли навчалися у вишах, і до них долучився сусіда Сема по квартирі, який взяв над останнім "шефство". Зустрілися, щоб створювати ігрові шедеври.

"Ми всі проживаємо принаймні половину життя, подумала вона. Є життя, що ти його проживаєш, яке складається зі зроблених тобою виборів. А є інше життя, яке складається з тих речей, яких ти не обираєш. Іноді це друге життя здається таким самим відчутним, як і те, яке ти проживаєш. Іноді здається, наче ідеш по Браттл-стріт, і без попередження можеш ковзнути в інше життя, як Аліса, що впала у кролячу нору, яка вела у Дивокрай. Ти можеш опинитися в іншій версії себе, в іншому місці. Але там не буде так дивно, як у Дивокраї, зовсім не буде так."

Але цю книгу описати просто не вийде, бо її сюжетна структура настільки стрибаюча, події то забігають наперед, то повертаються назад, але почуття! Почуття просто неосяжні. Я інколи навіть щелепу підіймала, щоб повернути на місце. Цей світ такий далекий від мого (хоча Сем за книгою лише на рік молодший за мене), що треба було б навіть прочитати, щоб просто ознайомитися з тим дивокраєм.

Я дочитала книгу "Славетне життя Ей-Джея Фікрі"
і якщо вам потрібна проста, коротенька, емоційна (напевно навіть я б сказала мила), вайбова книга - треба брати.
10\10❤️

от бувають книги, які ти полюбив, і навіть не можеш довго казати, чому ж так сталось
ось так. і цього досить.
як з людьми.

Сем не розмовляв 6 тижнів після аварії, що забрала його матір і розтрощила йому ногу. Поки в лікарні не зʼявилась Сейді. Та, що стане йому найближчим другом і, навіть, на якийсь час, - найгіршим ворогом, а ще сусідкою і колегою. Вона розділить з ним тріумф та принесе багато болю… Втім, як і він їй…

Але рівняння їхніх стосунків ускладнює ще одна змінна - Маркс. Вони втрьох - трикутник дружби, кохання, мистецтва, гри, роботи… Взаємини цієї трійці подекуди зігрівали душу, а часом викликали подив і нерозуміння. Як такі відмінні у світовідчутті люди утворили цей незвичний союз?! Довготривалий, гнучкий, сповнений самопожертви і любові, але водночас крихкий, нестабільний, замішаний на ревнощах та амбіціях.

Герої живуть на стику культур та рас, технологій та мистецтва, гри та реальності. Хоч більшу частину часу вони живуть у своєрідній бульбашці, але час від часу стикаються з расизмом, сексизмом, недооцінкою їхньої творчості, болючими втратами, непорозуміннями...

Цей роман багатошаровий. Він про пошук себе, про амбіції, взаємини, біль, про дружбу і кохання, про мистецтво і гроші, про гру і реальність… Він - про життя…

Нелінійність сюжету постійно повертає читача в минуле, розкриваючи персонажів, по краплині додаючи до розуміння їхньої сутності.

Легкий стиль авторки сподобався з перших рядків, тож книга «проковтнулась» швидко і з задоволенням.

Поділюсь улюбленими цитатами:

🎮 «Зрештою, краса - це майже завжди питання ракурсу та рішучості».
🃏 «Але Сем був завжди такий замкнутий - він був і хлопцем, і вежею без вікон і дверей. Вона так і не знайшла туди входу».
🎲 «У кожного неопереного митця трапляється момент, коли його смак перевищує його можливості. І цей період можна подолати тільки якщо продовжувати творити».

Чим більше читаєш, тим більше книг тобі не подобається. Просто кількість вже давно набралася, тепер хочеться виключно якості, але ж це не так просто. Можливо, саме тому у мене частим гостем стала класика? Але ця книга мені сподобалася. І чесно можу рекомендувати і вам.

Про що? Про життя та трансформацію цього самого Ей-Джея. Хто він? Власник книгарні на острові, який стає дуже залюдненим влітку, а при негоді - відрізаним від решти світу. Чого він тут? Бо його загибла дружина звідси родом, вони вирішили відкрити тут єдину книгарню, тут він і залишився.

"Хоча в Ей-Джея власна книгарня і він любить книжки, до письменників він не надто прихильний. Ті видаються йому розхристаними, нарцисичними, дурними і здебільшого неприємними людьми. Він уникає зустрічей із тими, хто написав книжки, які йому подобаються, через острах, що зустріч назавжди зіпсує враження від їхніх творів."

Та що там письменників, він і людей взагалі не дуже любить, тому хотів спитися і виїхати. Але книгу, яку хотів продати, викрали, тому залишилося просто спиватися. Але одного дня йому підкинули дівчинку, дворічну, але балакучішу за усіх дітей світу. І життя змінилося. І не тільки у нього. Боляче, що люди не завжди людяні... Але, на щастя, є книги, що багато допомагають пережити усе

А ще тут є тут два К - кохання та книги. І, як завжди, деякі я не читала, але і в українському перекладі поки що не знайшла. Тому, видавництво має цю прогалину надолужити. Бо якщо гарна книга рекомендує інші книги, ми ж просто маємо їх прочитати. Згідні?

▫️«Що таке гра? Це завтра, завтра, завтра. Це можливість нескінченного відродження, нескінченного спокутування. Ідея в тому, що якщо ти продовжуватимеш грати, то зможеш виграти. Жоден програш не є постійним, тому що ніщо не є постійним, ніколи»

Спочатку Сем був один на один з грою після аварії, не розмовляв ні з ким. Потім в його життя вривається дівчинка на імʼя Сейді, з якою він під час гри починає говорити та дружити. Та чи справжня їхня дружба? 🤔

Сем бачить Сейді в дорослому віці, а вона вручає йому диск з своєю грою, на якому написана її зворотня адреса. Яке життя у кожного з старих друзів? ✨

Маркс, сусід Сема по квартирі, бачить диск з грою та вирішує пограти. І його поглинає ідея та сюжет цієї гри. Це щось незвичайне та цікаве 🤫

Тож разом вони вирішують створити, в подальшому відому, гру «Ічіґо», відкривають власну компанію та стають багатіями 💰

Все добре. Вони досі друзі, які разом створюють ігри, так? 🕑

Та чи може повпливати успіх та гроші на звичайних студентів? Адже, як відомо, життя є «нечесною» грою 💔

▫️«Тепер, коли ти граєш, ти не просто геймер. Ти творець світів, а якщо ти створюєш світи, власні почуття не такі важливі, як те, що відчувають твої геймери. Потрібно постійно уявляти їх. Немає більш емпатичного митця, ніж розробник ігор»

Від себе хочу додати, що ідея просто неймовірна та цікава. Але мені все-таки не вистачило емоційності та повноцінного розкриття персонажів та сюжету 📖

Такого я ще не читала раніше, книга мене приємно вразила, після прочитання замислюєшся над багатьма речами. Сем і Сейді розробники комп'ютерних ігор. Вони познайомилися у дитинстві, їх спілкування то обривалося, то відновлювалося, що тільки у них там не було.. Потім з'явився Маркс, знайомий Сема, який також почав захоплюватися іграми, але вже більш з практичного боку. Втрьох вони пройшли шлях від низів до вершин комп'ютерного світу. Якщо Сем і Сейді тільки створювали нові ігри, то Маркс робив все інше. Він дипломат, з усіма міг домовитися, згладити усі гострі кути конфлікти, вирішити усі проблеми, заспокоїти.. Маркс напевно найбільше мені сподобався з них трьох. Шлях успіху, злетів та падінь був непростий. Образи один на одного, злість, заздрість успіхам іншого, хтось придумав гру, а хтось пожинав плоди, або так здавалося іншому, хтось робив занадто багато, а хтось занадто мало. Ревнощі. Кохання. Але саме головне прощення і прийняття.

Назва книги розкривається у середині книги. Відсилки до "Макбету" Шекспіра. Для мене це "завтра" напряму пов'язано з комп'ютерними іграми. Для багатьох людей це віддушина, це втеча від жахливої реальності.. І у грі завжди є можливість почати спочатку, завжди є це завтра.

Мені сподобалося!

Можливо я навіть колись її перечитаю.

Цікава історія про дружбу, закоханість, потім створення власного бізнесу і всі проблеми які спіткають під час цього.

Комп'ютерні ігри поєднують героїв, вони використовуються як інструмент для їхнього спілкування, як допомога для возз'єднання і вирішення конфліктів.

Тут багато серйозного, є сумне, печальне, трагічне. Герої різні і неоднозначні. То ти їм співчуваєш, то свариш за те, що вони коять.

Я б рекомендувала до прочитання однозначно.

Книга розбила моє 💔
Ця історія ще довго не залишала мене
Підійде для осінніх вечорів🍁

Однозначно у топі цього року!

Життя іноді схоже на збірку оповідань, кожна з яких має свій початок, середину і завершення. Ось так і Габріель Зевін у своєму романі "Славетне життя Ей-Джея Фікрі" створює зворушливий і глибокий твір про кохання, втрати і силу книг.

Ей-Джей Фікрі, власник невеличкої книжкової крамниці, опинився в складних життєвих обставинах: смерть дружини, проблеми з бізнесом і втрата сенсу життя перетворили його на відлюдника. Однак випадкова знахідка у крамниці, маленька дівчинка Майя, повністю змінює його життя. Кожна сторінка роману просякнута любов'ю до літератури і тонкими нагадуваннями про те, що кожна книга і кожна людина можуть змінити життя на краще.

Цей роман – це не тільки історія Ей-Джея, а й любовний лист усім книголюбам. Через долі героїв авторка майстерно передає важливість зв'язків між людьми, які виходять за межі простих знайомств. І хоча сам Ей-Джей спершу відштовхує своєю суворістю, його шлях до відродження відкриває нам ніжну й чуттєву сторону його натури.

Стиль Зевіна – легкий, але емоційно насичений. Вона вміло поєднує гумор із серйозністю, і читачі постійно перебувають на межі між сміхом і сльозами. Кожен розділ – це мовби нова глава з життя, яка нагадує нам про цінність маленьких моментів.

"Славетне життя Ей-Джея Фікрі" – це роман, який нагадує, що навіть у найбільш темні часи книги можуть бути нашим світлом, а людські стосунки – ключем до щастя. Це історія про втрати, але водночас про знахідки, які роблять життя славетним. Зевін зворушливо і правдиво показує, як книги, подібно до людей, можуть нас підтримувати і давати новий сенс у житті.

Таких проблем, щоб оцінити книжку у мене ще не було. Я страждала не через сюжет, несправедливу долю героїв та все те скло, що супроводжувало майже усе читання (кому брешу🙄 через це також страждала), а саме через те, що не могла поставити їй оцінку!
⠀
Тут є щось від «Маленького життя» і це дійсно так. Я тут навіть знайшла щось від «Таємної історії» (саме в стилі написання). Але це така єдина історія та неповторна!
⠀
Я злилась на всі алгоритми створення ігор, нічого в цьому не розуміла та кричала, що три - це найвище, що книжка отримає від мене!
⠀
Далі ридала через всі ті жаїіття, через яке доводиться пройти персонажам і в любові змінювала оцінку на 5⭐️ і так по колу!
⠀
Несправедлива, гірка, важка!
⠀
Але в той же час цікава, емоційна і незабутня.
⠀
Прочитала за вечір, а потім ще тиждень страждала, згадувала, обдумувала.
⠀
Жалкую, що відкладала!
⠀
Не впевнена, що в улюблених, але емоції викликала у мене космічного масштабу!
⠀
Раджу звичайно ж✨

Ще одна книга про книги, яка мені дуже сподобалася. На острові Аліси є єдиний книжковий магазин, але його власник після смерті дружини ледве тримається. Одного дня у нього крадуть рідкісну книгу, а в книгарні з'являється дворічна дівчинка. І все поступово змінюється. Життя Ей-Джея набуває змісту, хоча і звучить це досить банально.

Така собі історія життя кількох людей і однієї книгарні. Як іронічно описано покупців, поліцейський книжковий клуб .Тут багато рецензій про відомі твори. Все було прекрасно, правда кінець трохи несподіваний і не зовсім мені зрозумілий вчинок Амелії.
Я обов'язково її перечитаю.