Нові відгуки

впродовж усієї книги у мене були різні емоції — спочатку «вау, як класно», потім — «дайте мені пістолет». хоча і були незрозумілі розділи, мене іноді дратувала Сейді, підходячи до завершення книги, я її зрозуміла. Сем одразу став улюбленим, усі його переживання та страждання я наче переживала теж. Маркс був суцільним сонцем. Як же я ревіла під час розділу від його обличчя. Я просто не могла повірити. І далі, все так і пішло, я не могла прочитати інші розділи без сліз, хоч убий. Ця історія — неймовірна. Ці персонажі — глибокі та прекрасні. Написання просто чудове, поєднання теперішнього часу та майбутнього — чудова ідея. І я буду рекомендувати цю книгу і вона точно стала моєю з найулюбленіших 💌

«Але ви знаєте про людину все, що вам потрібно знати, коли чуєте відповідь на запитання “Яка ваша улюблена книжка“?» 💬 ⠀ «Славетне життя Ей-Джея Фікрі» Ґабріель Зевін 📖 ⠀ Жанр: роман Вид-во: @vivat_book ⭐3/5 ⠀ Герої: Ей-Джей, Амелія Лоумен, Моллі, офіцер Ламбіазі, доктор Роузен, Деніел Періш, Нік, місис Камбербетч, Майя, Ізмей, Дженні, Леон Фрідман, Марґарет Лоумен, Леонора Ферріс, Джанін, Фернес. ⠀ Книгарня «Айленд-Букс» - візитівка острова Аліси, до того ж — єдина в місті. Її власник - 40-річний вдівець-буркотун. Після смерті дружини він став пиячити, а рутинна робота в неприбутковій книгарні більше не приносить радості. Одного дня в нього викрадають коштовний примірник (книжку, яку він мріяв продати, щоб спокійно піти на пенсію). Ще й хтось залишає серед рядів дитячих книжок дворічну дитину 👧 Якби ж він знав, наскільки кардинально зміниться його життя після, набуде сенсу та ще й зʼявиться кохання😍 ⠀ Окрім основного сюжету, присутні нотатки головного героя до різних книг, які він записав рідній людині — Майі 💞 Адже він вирішив не віддавати дитину, а сам взяв над нею опіку. ⠀ Так, історія часто не оригінальна та цілком передбачувана, місцями казкова, проте подарувала теплі емоції, з присмаком гумору та дрібкою сарказму. Проста історія, щоб відпочити і відволіктися 👍🏻 ⠀ Тут присутня любовна лінія, і не одна; трошки драми. Багато згадок різних книжок, авторів та оповідань. Протягом історії ми спостерігаємо за змінами головного героя, його роздумами, переживаннями. Врешті він виявляється гарним батьком, чоловіком та непоганим другом. Присутність малої розтопила лід на серці цього черствого книголюба. На додачу розкриваються другорядні персонажі, не менш колоритні та варті уваги, їхнє життя та історії. З часом крамничка перетворюється на затишний соціальний осередок: тут проводять книжкові клуби, збираються поціновувачі літератури 📚 ⠀ Затишне маленьке містечко, буркотун і сонечко. Оповідь про: книжки, книгарню і поціновувачів літератури 📖, біль від втрат близьких, смертельні хвороби, проблеми у стосунках та шлюбі 💔 ⠀ Роман екранізовано, а одну з головних ролей грає Люсі Гейл. Треба подивитися 🎬

Це тепла прониклива історія про життя, книги й те, як вони впливають на людей, мені сподобалась, зачепила і запам'яталась. Ось декілька рядків, які мені запам'яталися : "Ніколи недооцінюй силу історії, що розказана вчасно." "Кожна книга — це світ, який хтось створив зі шматочків власного серця. Ми читаємо, щоб зрозуміти цей світ і самого себе" "Нас формують наші найшірші дні." "Люди не стають такими, якими вони є, просто так. Ми - наслідок всіх тих, кого любили і кого втрачали, всього, що читли і чого не змогли зрозуміти."

Чудова книга з теплою атмосферою і цікавою історією. Дає поштовх до роздумів. Як на мене, підходить для будь-якої вікової категорії, усі знайдуть тут саме те, що шукатимуть

Хочу по-перше відмітити, що ця книга одна з небагатьох, яка заслужено отримала від мене 5/5 (о, я досить вимоглива, повірте), це книжка про життя. Часом мені здавалося, що героям іноді просто потрібно поговорити і все б вирішилося, що вони занадто інфантильні, занадто... горді? Але... коли я ловила себе саме на цих думках, я просто усвідомлювала, що в більшості своїй людство так і влаштоване, людям важко говорити про свої травми, проблеми, про свої претензії. Аби говорити словами через рот потрібно мати неабияку сміливість, у кожного з нас є страхи і це природно, це нормально, що іноді нам важко просто поговорити, а не замикатися в собі і нести всю непосильну ношу лише на своїх плечах без можливості делегувати частину цієї ноші комусь. Тому саме цей аспект дав мені класне розуміння персонажів, вони стали для мене живими. Авторка майстерно підіймає питання расизму, нацизму, лгбт, інвалідності, аб’юзивних стосунків. Вона дуже реалістично змогла змоделювати ці ситуації в книзі. Вона показує нам розвиток та становлення персонажів, їх шлях, ідеї, які ними рухали і акцентувала увагу на тому, що ідеї часом можуть бути досить звичайні і примітивні, і це ок. Вона дуже цікаво підходить до концепції любові та безпосередньо кохання, гортаючи сторінку за сторінкою читача буквально огортає атмосфера кохання або ж... любові(?) вона нам подає її як явище, яке може бути різним, всеохопним, яке може штовхати на різні вчинки і яке часто важко розпізнати, а ще говорить нам про те, що кохання не завжди слід розуміти в класичному контексті цього слова, адже в якомусь розумінні у Сема, Сейді та Маркса було необ’ємне взаємне кохання. Окрему увагу слід приділити Марксу (приборкувач коней🥹❤️‍🩹), його не дарма називали другорядним персонажем, навіть він сам себе так називав, він не виконував основних місій і не був головним в цій історії, але він був головним в серцях Сема та Мейзер, він дійсно був рушієм всіх їх взаємостосунків і рушієм певним чином цієї книги. Це персонаж у якого закохуєшся, щирий, відвертий, відкритий, позитивний, він вмів зцілювати людей, він заслуговує місця у ваших серцях, так-так, ваших, читачі! Не можу не сказати, що я була досить упереджена до цієї книги так як весь сюжет побудований довкола створення ігор, а я не сильний фанат гейміндустрії та й не сильно в цьому розбираюся, але це було захопливо, авторка змогла передати через ці ігрові аспекти багато всього. Ну і звісно не можу не подати кілька важливих цитат: 1. Альтернатива апропріації — це світ, у якому білі європейці створюють мистецтво для білих європейців, у якому є лише покликання на білих європейців. Замініть африканську, азійську, латинську чи іншу культуру на європейську. Світ, де всі сліпі та глухі до будь-якої культури чи досвіду, який не є її власним. Я ненавиджу цей світ, а ви? Я жахаюся цього світу, і я не хочу жити в цьому світі. Мене буквально не існує в ньому — як людини змішаної раси. 2. Той самий світ, — подумала вона, — але я інша. Чи це інший світ, а я та сама? 3. Перемога — це визнання того, що є забіги, у яких людина не може перемогти. 4. Їй здавалося, що вона досягла мети. Але життя завжди продовжується. Завжди будуть нові ворота, крізь які треба пройти. (Допоки їх не стане.) Вона пройшла через ще одну браму. Що таке брама? Дверний отвір, — подумала вона. Портал. Можливість перейти в інший світ. Можливість увійти у двері й переродитися на щось краще, ніж ти був раніше. 5. Відеоігри не роблять людей жорстокими, мабуть, вони помилково дають їм уявлення про те, що можна бути героєм. Ця книга наситить вас різними емоціями та переживаннями, різними сенсами та ідеями і безпосередньо точно дасть вам харч для мозку, дасть поштовх щось переосмислити та проаналізувати. Тому моя щира рекомендація усім, кого я змогла зацікавити, а кого не змогла то спробуйте зацікавити себе самі і хоча б спробуйте її почитати🙌🫀

Було відчуття, що ця книжка ніколи не закінчиться, в поганому значенні. Розповідь про стартапи відеоігор та про друзів, які вирішили для цього об'єднатись після 6 років сварки. Два часові проміжки — дитинство двох друзів, Сем потрапив в лікарню через серйозну аварію, та Сейді, що знаходиться в лікарні для підтримки своєї сестри, хворої на рак. Вони ніби товаришують, але Сейді робить дуже не гарну річ по відношенню до Сема, про що він дізнається, і їх дружба переривається. Через 6 років вони випадково зустрічаються в метро і їхня дружба воскресає, не зважаючи на всі образи. Друзі створюють цікаву і згодом дуже популярну відеогру та самі стають популярні, на цьому їх співпраця не закінчується, але відгук буде без спойлерів. Щодо романтичних відносин — мені все стало зрозуміло ще на початку книжки, тому вона для мене посередня. Сейді якась неврівноважена, не цінує себе і має низьку самооцінку, романтичні зв'язки, які вона мала — були не здорові, а Сем же дуже м'який і намагається всім догодити, в нього класні і цікаві ідеї, він міг би набагато краще себе реалізувати якби також мав більший рівень самооцінки та більше піклувався про себе. Якихось позитивних емоцій книжка не викликала взагалі, можливо, бо я не люблю комп'ютерні ігри.

Це перлина, читати і ще і перечитувати.

Дуже раджу, це шедевр.