Габор Мате

Починала я читати книгу з думками: та ну ні, щось тут не так, як може бути проблемою те, що діти в якомусь віці переорієнтовуються на однолітків?

Далі мене затягнуло читання вже на азарті: ну-ну, авторе, давай, здивуй мене.

Не можу сказати, що він мене аж здивував, але під кінець книги я почала розділяти деякі його думки та твердження. Основне, що дає ця книга — розуміння, яку важливу роль і цінність мають дорослі в житті людини. Ця книга підтвердила і деякі мої погляди, наприклад, на соціалізацію дитини: ну не потребує річний малюк спілкування з однолітками.

Я раджу цю книгу всім батькам, прочитати, і зробити свої висновки, щось для себе винести.

Багато чого ми відчуваємо інтуїтивно, але довкола надто багато міфів і різних "треба-треба-треба", особливо в контексті раннього розвитку, соціалізації, "треба вчитись дружити-ділитись" і т.д.

І дещо я читала і мене аж розривало тим ділитись: ось! Ось, я так само вважаю, і ще хтось про це пише, я така не одна, ура!🙈

Автор в цій праці розкладає по поличках в своїй теорії, як він бачить розвиток і не просто викловлює свою думку, а підкріплює дослідженнями, практичним досвідом та прикладами з життя.