Франко Фаджані

У житті завжди є місце для подвигу та допомоги, і для цього не треба хотіти "двіжу" та розпочинати війни. Природа все зробить за людей.

Про що? Про велич природи, силу людського духу, необхідність допомоги одне одному та ... Від ненависті до любові)

Отже, Франческа могла би усе своє життя байдикувати, натомість працює пожежницею та допомагає людям у скрутному становищі. І ось одного літнього дня стався сильний землетрус і вона разом зі своїми собаками швидко попрямувала на допомогу, щоб врятувати, кого ще можна, та витягти, кого вже ні.

І поруч з нею опинилися не лише професіонали, але й молодь, що вчилася брати на себе відповідальність. Бо так треба.

"— Знаєш, дорогенька моя, чому я навчився за всі роки служби? Сміливість — це не постійна чеснота, яка завжди при тобі, лежить у кишені. І її не купиш. Щоразу доводиться шукати її в глибині своєї душі."

І таких людей навколо багато, людей з душею. Навіть, якщо за мулом життєвих нашарувань її не видно. Але поступово, шар за шаром, вона очищається, щоб працювати ще краще, без зайвої ваги зневіри.

Мені дуже сподобалася книга, вона написана простою мовою, ти ніби слухаєш подругу, що розповідає свою життєву історію. А головне в ній, що вона щедро наповнена вірою у людей, та про те, що поки ми живі, усе можна змінити на краще.

Ще одна книга, що читалася з великою насолодою. Зелений колір її обкладинки - як символ оздоровлення, фізичного та ментального. Чудова історія! Обожнюю такі)

Можливо, мені так сподобався цей роман, бо душа прагне подорожей, і я просто всотую в себе історії життя простих людей в інших країнах)

Тому - Італія, Мілан. Колишній журналіст втратив кілька років тому дружину. Депресія. Його дочка натомість запропонувала допомогти хлопчику-сироті, взяти його до себе, доки того не усиновлять.

Мартін, цей хлопчина, був тихим і не потребував ані спілкування, ані фізичного контакту. Ба більше - він не витримував дотиків інших людей, але був розумний і слухняний. Ну, майже.

І ці двоє - немолодий чоловік і хлопчик змінюють своє життя - переїздять в гори. І тамтешній стиль спілкування, праця, подорожі та навіть їжа змінюють їх. Та й вони обидва змінюють одне одного.

"— Іще одне цікаве запитання. Впевненість у собі народжується у серці і росте разом зі щирістю. Щоб досягати успіху на шляху до поставленої мети, щоб не боятися ні гір, ні спілкування з іншими людьми, треба бути чесними з самими собою".

Жити можна і з діагнозами, і з синдромами. Головне - думати, прагнути і розвиватися!