Франко Фаджані

Ще одна книга, що читалася з великою насолодою. Зелений колір її обкладинки - як символ оздоровлення, фізичного та ментального. Чудова історія! Обожнюю такі)

Можливо, мені так сподобався цей роман, бо душа прагне подорожей, і я просто всотую в себе історії життя простих людей в інших країнах)

Тому - Італія, Мілан. Колишній журналіст втратив кілька років тому дружину. Депресія. Його дочка натомість запропонувала допомогти хлопчику-сироті, взяти його до себе, доки того не усиновлять.

Мартін, цей хлопчина, був тихим і не потребував ані спілкування, ані фізичного контакту. Ба більше - він не витримував дотиків інших людей, але був розумний і слухняний. Ну, майже.

І ці двоє - немолодий чоловік і хлопчик змінюють своє життя - переїздять в гори. І тамтешній стиль спілкування, праця, подорожі та навіть їжа змінюють їх. Та й вони обидва змінюють одне одного.

"— Іще одне цікаве запитання. Впевненість у собі народжується у серці і росте разом зі щирістю. Щоб досягати успіху на шляху до поставленої мети, щоб не боятися ні гір, ні спілкування з іншими людьми, треба бути чесними з самими собою".

Жити можна і з діагнозами, і з синдромами. Головне - думати, прагнути і розвиватися!