Ще в лютому минулого року я познайомилася з цікавезною першою частиною, але після того я прочитала безліч цікавих книг, знайшла багацько нових улюблених історій. І от, коли я брала в руки другу частину, я й не здогадувалася, що зможу їй сміливо поставити гарну оцінку, але тепер, прочитавши її, згадавши персонажів, стиль авторки, я оцінюю її в 10/10 🥹❤️🔥
З часу подорожі Імоджен та Мері до Ярограда минуло вже декілька місяців, багато годин проведених з психотерапевтом, багато виплакано сліз, через те, що їм всі не вірять💔
Все оточення запевняє їх, що ніяких дверей через, які можна потрапити в чарівний світ - не існує! І якщо старша з сестер, Імоджен, прийняла обставини, то Мері досі намагається всім довести свою правду👩🏼🦰
А коли неподалік готелю, в якому вони відпочивають, знаходиться сад, через який вони мали можливість потрапити до Ярограду - приховувати правду від дорослих стає все важче. Та одного дня дівчата знаходять в ньому свого давнього друга - скшета на ім'я Зуби🥰
*він був моїм улюбленим персонажем у першій частині та першій половині другої (далі я почала все ж надавати перевагу головній героїні😉)
І зрозуміло, що вони біжать за ним та сутінковою нетлею, аби знову потрапити до Ярограда, але не з метою знову прожити неймовірні пригоди, а з бажанням швиденько сфотографувати невідомий дорослим всесвіт та довести, що вони мають рацію, але не так сталося, як гадалося...
Хлопець їхньої мами, Марк, вирішив прослідкувати куди прокрадаються дівчатка, але коли вони пройшли крізь двері і вже збиралися виходити їхній "вітчим", який непомітно прокрадається за ними перечіпляється через палицю і двері зачинилися, а їх не відкриє ніщо інше як сутінкова нетля!!😔
І коли діти та Марк потрапляють в інший світ молодшу сестру викрадає безжальна красуня Аннешка, яка як і в першій частині готова на все, аби здійснилося передбачення, яке напророчила відьма Очі (в цій частині нарешті почнуть розкривати і її образ).
Це було... НЕЙМОВІРНО ЗАХОПЛИВО!!🥹🤌🏻
Я вже давно не зустрічала таких затишних та комфортних історій 🤩