Філіпп Бессон

Це історія, що починається з маленького містечка, з юності, з першого кохання — такого, що здається водночас світлим і засіяним тінями, від якого не втекти, навіть коли час спливає. Роман простягається на двадцять п’ять років: від юності до дорослого життя, де спогади сплітаються з жалем, вибаченнями, невисловленим болем. У центрі — не стільки події, як внутрішня правда героя: чому ми вигадуємо — і кому, — і що стається, коли вигадка починає видаватись зручнішою за реальність. Бессон відкриває, як непросто прийняти себе, коли суспільство і сім’я ставлять рамки. Його герой не просто ховає кохання — він ховає істину про самого себе.

Анонім

Найсумніше в цій історії — правда про яку вона розказує. Останні розділи я не могла відірватись навіть до вбиральні(я не жартую) а закривши книгу завтикала на стіну поперед себе. Це, думаю, має вагу. Цю історію мені порекомендували як аналог назви мене своїм ім’ям. Книга схожа навіть за подачею інформації, не тільки ща головною мораллю чи проблематикою. Але все ж інша. Як на мене, похмуріша, болючіша (через автобіографічність) І через це, я не впевнена, що захочу лишити її на полиці, щоб перечитати. Бо надто мене зраділа. Мушу визнати, що на відміну від НМСІ були сторінки які я читала навскоси, пропускаючи роздуми про другорядних персонажів, уточнення їх долі і описи, які не рухали сам сюжет. Але я не маю претензій. Бо це життя автора. В ньому завжди купа додаткових планів. За бажання, і маючи деяку повагу до сміливості автора поділитись найглибиннішими секретами з нами, самі розберетесь що варто пропустити. У завершенні, мені дуже сумно, що існує ТАКА літера. Мені сумно, що ці історії повторюються. Мені страшно, що в нашому суспільстві досі є місце життям скаліченим саме з таких причин ...🖤👨‍❤️‍👨👩‍❤️‍👩🖤 Відгук, який написано, коли текст не встиг улягтись в голові. Тож вибачайте. Якось так.

Анонім

Це справді сильна книга, яка справляє глибоке враження. Особливо мене захопили друга і третя частини — вони виявилися найбільш емоційно насиченими та змістовними. Натомість у першій частині, на мій погляд, не вистачало глибшого розкриття характерів, зокрема головного героя. Його образ залишився дещо відстороненим і непривітним, через що було важче співпереживати.

Анонім