Філіпп Бессон

"Припини свої вигадки" Філіппа Бессона — або ж розломи тонку межу між реальністю й вигадкою.
Автор майстерно переплітає автобіографічні нотки з художньою прозою, створюючи атмосферну історію про юнацькі почуття та їхній відбиток у дорослому житті.

Одна з улюблених цитат це:
''...я вірю, що люди можуть затьмарити решту людства просто своєю присутністю, що від цього перехоплює подих''.
Стиль письма легкий, але емоційно насичений, що дозволяє зануритися в переживання головного героя. Це книга для тих, хто цінує меланхолійні, щирі історії про минуле, яке ніколи не зникає остаточно.

Це не книга - це мистецтво! 🏳️‍🌈

У мене слабкість до чоловічих романів (про кохання двох чоловіків, а не те шо ви подумали😁), але окрім задоволення цієї слабкості я отримала ще й неабияку естетичну насолоду. Письменницька манера Бессона мене полонила - будування речень, структура оповіді, метафори - хотілося читати і читати, так рідко я зустрічаю подібне у сучасній літературі.

Сам сюжет прекрасний і сумний💔 Хочу виказати підтримку усім людям, які через певні обставини змушені не виходити із шафи🫂

щира, оголена, дуже особиста історія, ніби автор відчинив читачам ту завісу душі, яку зазвичай приховують навіть від себе. ця історія – зізнання в коханні, першому, пристрасно солодкому, з відчуттям болю на кінчику язика. коханні якому суджено було стати нічим і одночасно всім у житті двох юнаків.

історія починається в маленькому французькому містечку барбезьє, де найвидатнішим був старий ліцей і церква. і певно цим найкраще і передається атмосфера всієї книжки – маленьке містечко і два закоханих хлопчики. таємні зустрічі, погляди поки ніхто не бачить, неквапливі рухи і сором‘язливі розмови. вони ніколи не мали б зустрітись, один – ідеальний хлопчик для всіх, розумний, тихий, весь час проводить у бібліотеці і вигадує історії незнайомцям. інший – його повна протилежність, завжди у центрі уваги, з купою друзів і крутим байком, хлопчик зірви голова. але все ж вони зустрілись. і пізнали всю жорстокість справжнього кохання.

за ці 176 сторінок (так, книжка настільки мала) встигають змішати все: і перше дитяче кохання, де є всі ті невпевнені перші кроки, і жорстоку реальність, де має місце страх, обов‘язок і безпомічність. книжка дійсно написана як зізнання в чомусь сокровенному і таємному, і закінчується з гірким присмаком реального світу. вона сподобається не всім, але кожен знайде в ній щось своє.

Історія про кохання , історія юнацького, взаємного, болючого але таємного кохання.
Кохання, яке існувало попри час і обставини.
Історія про неприйняття себе.
Як на мене книга - на один раз.
Вона геть мене не вразила, я читала більш теплі і чуттєві історії любові.

Книга автобіографічна (!) та поділена на три розділи, серед яких перший — найбільший. Автор розповідає нам історію свого життя: про двох юнаків, які були закохані, але змушені приховуватися від суспільства. Один із них зміг прийняти себе, а іншій — ні. Й одного дня другий зникає, лишаючи першого зламаним і в повному розпачі.

Це книга-сповідь автора про перше кохання, яке лишило величезний слід і рану на серці. Кожна сторінка, кожне речення, кожне слово просякнуте болем і забороненим коханням. Коханням, яке випалювало все на своєму шляху, в тому числі самих закоханих.

Мені боліло всі три розділи, але кінцівка розтрощила мене вщент. Я ще ніколи не ридала над книгами. Один раз лише пустила сльозу, але щоб ридати — ніколи.

Так важко читати цю книгу й усвідомлювати, що вона автобіографічна, що всі ці персонажі та події були насправжи. І вже котрий день я мучуся питанням: «А що, якби…?». Але цього вже ніхто й ніколи не дізнається.

Я не знаю, що ще сказати, бо в мене немає слів, лише емоції. Емоції болю, страждань, невизначеності, переживань — як це було й у самого автора. Ця книга на 200 сторінок у розмірі покетбук зробила мені так боляче, як ніяка інша. Останню сторінку я перечитувала разів 10, плачучи все більше й більше, роблячи собі все болючіше й болючіше. Думаю, автор робив і робить так само. Бо це просто неймовірно чуттєво та боляче одночасно💔

Дуже раджу книгу до прочитання любителькам/-ям квір-романів і скляних сюжетів. Ваші серця будуть розбиті.

Дуже гарна книга, читається швидко, за один підхід, окремо зауважу якість самого видання, надзвичайно подобається маленький формат.

Перше знайомство з автором, після якого дуже чекаю видання його роману, анонсованого Лабораторією.

Відвертий стиль написання, якого я не очікувала, три часові відрізки однієї історії, на другому з яких очікуєш, що історія матиме хепіенд, але наприкінці не стримуєш сльози і шортлайн, який співпадає з назвою книги "Припини свої вигадки".

Історія першого кохання, яке залишило рани, і не стало щасливим, через суспільні обмеження та власні переконання.

Щиро рекомендую, якщо бажаєте познайомитися з цим французьким автором.

Історія, яка знайшла мене випадково.
І яка вкрала мій спокій і моє серце.

Відверта, сексуальна, дуже французька драма, написана(і перекладена) настільки вміло і влучно, що відчувається, як саме життя.
Тут нема великої інтриги, автор з самого початку попереджає нас про трагізм історії. Та чи стає від цього менш боляче? Навряд. Чи від цього історія відчувається менш особистою? Ні.

Книга - роздум, книга - спокута, книга - дань памʼяті, одкровення і зрив покривів.

Я люблю історії про лгбт, про заборонене кохання, про пристрасть з нотою осуду, про неймовірну жагу з відтінком сорому. Про, зрештою, перемогу кохання над усіма негараздами, суспільним осудом і тиском. Хоча б якось, але щоб воно вистояло.
Але в цій книзі кохання не перемогло. Воно ніколи б не змогло. Воно навіть не планувало.

З цією книгою ви, вірогідно, будете плакати. Можливо, ця трагічність відлякає вас від прочитання.
Але повірте, ця книга варта кожної пролитої сльози. Варта кожної витраченої хвилини.

Тож - обирайте себе.

Вибрала цю книгу майже випадково і так вона мені сподобалася. Це така ода молодості від французького письменника. Філіпп Бессонн пише історію в трьох вимірах часу 1984, 2007, 2016.
Ця розповідь схожа на автобіографічну, вона відверта і шокуюча. Фінал досить життєвий.
Людина робить свій вибір. Сумно, що не завжди це те, що хоче твоє серце. Молодість це початок і так важливо вибрати шлях не зрадивши собі справжньому. Схибиш і буде дуже важко отримати другий шанс. Коли ти молодий ці фрази здаються тобі старечим буркотінням.
Уявіть, успішний чоловік, відомий письменник бачить серед натовпу людину, яка була його першим коханням. Він кличе його на ім'я, відчайдушно кричить. Тільки це не Тома, а привид минулого молодий і гарний, як того літа на фото 1984. А справжній Тома де він? Чи все ще кохає його Філіпп і чи знову вони будуть разом?
Гарна книга з нотками ностальгії і суму за минулим. Піднімає питання неприйняття суспільством гомосексуальних людей.
Ця історія зачепила мене справжністю, трохи розбудила власні спогади.

Це книга, яка затягує з перших сторінок, немов спогад, який не хочеш відпускати 🖤📖. Це історія про кохання, яке залишає слід на все життя, про юність, сповнену емоцій, переживань та відкриттів. Автор передає всю глибину цих моментів так, що кожне слово ніби відгукується всередині .

Головний герой розповідає про своє перше кохання, про той період життя, коли все здається можливим, а серце готове битися на повну силу. Однак згодом ці спогади перетворюються на щось більше, ніж просто частину минулого – вони стають важливою частиною того, хто ти є зараз. Бессон майстерно виводить цю тонку лінію між минулим і теперішнім, між реальністю і вигадкою, змушуючи читача задуматися, що ми пам’ятаємо насправді, а що створюємо у своїй уяві, намагаючись зберегти важливі моменти живими.

Книга читається дуже легко, і хоча вона не має якихось великих подій, вона глибоко торкається того, як ми переживаємо та відчуваємо те, що для нас важливо. Це дуже чесний і емоційний роман, в якому немає місця для фальші – кожне слово ніби промовляє до серця.

«Припини свої вигадки» – це для тих, хто хоче поринути в атмосферу юності, де кожен погляд, кожен момент важливий, і все, що відбувається, здається частиною чогось великого і вічного.

💔Зрештою, кохання стало можливим тільки тому, що він бачив мене не тим, ким я був, а тим, ким мав стати.

Чесна, болюча і по-справжньому трагічна історія кохання, яке було приречене ховатись в темряві.

Це книга, яка складається лише з трьох розділів - трьох невеликих точок у часі, які мають значення - 1986, 2007 та 2016 роки.

Сімнадцятирічні хлопці закохуються і починають зустрічатись - таємно, звичайно, але після завершення навчального року їхні шляхи розходяться. Один міцно триматиметься за те, ким він є, і зрештою стане відкритим геєм, а інший так ніколи і не вимовить вголос слово «гомосексуал».

Це історія без щасливого кінця, адже за цих обставин він просто неможливий💔

Мені неймовірно сильно сподобалась ця книга. Спробую (але не обіцяю, що вдасться) розкласти думки по поличках.

1- лаконічність. Тут фактично немає «води». У цій книжці 208 сторінок у кишеньковому форматі, і автору якимось чином вдалось вмістити у них історію тривалістю 30 років - події розвиваються стрімко; описи - лише ті, що мають значення; роздуми героїв - лише ті, що якимось чином розкривають їх самих або ж впливають на розвиток сюжету.

2- реалістичність. Це автобіографічна книга, у якій автор в деталях розповідає про власне життя. Ти віриш героям, віриш історії, а усвідомлення того, що все це відбулось насправді, розбиває тобі серце на зовсім іншому рівні.

3- глибокий психологізм. Що змушує людей заперечувати те, чим вони насправді є? Це книга про вибір, самоідентифікацію та право бути собою. Про істинні бажання, сором та суспільне схвалення. При невисловлені почуття та божевілля не мати можливості показати своє щастя.

4- стиль написання. На початку потрібно було трошки часу, щоб звикнути. Тут фактично відсутні діалоги як такі. Це просто історія з минулого - така, якою її пам’ятає автор. Текст часто змінює ритм - залежно від ситуації, яка описується, речення то короткі і ніби рвані, то довгі і насичені красивими та чуттєвими метафорами. І ти постійно змінюєш один настрій на інший.

Я могла б ще довго писати про цю книгу, але просто скажу, що дуже раджу прочитати її. Я вже другий день під враженням❤️‍🩹

Я навіть не очікувала, що ця книга так мені сподобається. Хоч нічого особливого в ній і немає, але автор так цікаво пише, що навіть те, що в книзі дуже мало діалогів, не зіпсувало моє враження про цю історію.

Вже не одноразово повторювала, що книги на ЛГБТ тематику мені не дуже подобаються (хоч і з повагою відношусь до людського вибору), але на диво, ця книга мене зачепила і я прочитала її із задоволенням.

Ця книга про двох молодих хлопців, а згодом і чоловіків, які закохалися в один одного, але в силу різних обставин і через те, що «дуже важко»поговорити один з одним — не були разом.

Сюжет мені сподобався, хоч і з трагічним кінцем та частково відкритим фіналом.

Ще відкриттям для мене було те, що для себе я знайшла багато цікавих цитат, які прям описували моє життя. (Я майже ніколи не відмічаю для себе цитати в книгах)

Щиро рекомендую прочитати цю книгу, якщо хочете прочитати щось легке і ненавʼязливе, але з крутим сюжетом та цитатами.