Філіпп Бессон

💔Зрештою, кохання стало можливим тільки тому, що він бачив мене не тим, ким я був, а тим, ким мав стати.

Чесна, болюча і по-справжньому трагічна історія кохання, яке було приречене ховатись в темряві.

Це книга, яка складається лише з трьох розділів - трьох невеликих точок у часі, які мають значення - 1986, 2007 та 2016 роки.

Сімнадцятирічні хлопці закохуються і починають зустрічатись - таємно, звичайно, але після завершення навчального року їхні шляхи розходяться. Один міцно триматиметься за те, ким він є, і зрештою стане відкритим геєм, а інший так ніколи і не вимовить вголос слово «гомосексуал».

Це історія без щасливого кінця, адже за цих обставин він просто неможливий💔

Мені неймовірно сильно сподобалась ця книга. Спробую (але не обіцяю, що вдасться) розкласти думки по поличках.

1- лаконічність. Тут фактично немає «води». У цій книжці 208 сторінок у кишеньковому форматі, і автору якимось чином вдалось вмістити у них історію тривалістю 30 років - події розвиваються стрімко; описи - лише ті, що мають значення; роздуми героїв - лише ті, що якимось чином розкривають їх самих або ж впливають на розвиток сюжету.

2- реалістичність. Це автобіографічна книга, у якій автор в деталях розповідає про власне життя. Ти віриш героям, віриш історії, а усвідомлення того, що все це відбулось насправді, розбиває тобі серце на зовсім іншому рівні.

3- глибокий психологізм. Що змушує людей заперечувати те, чим вони насправді є? Це книга про вибір, самоідентифікацію та право бути собою. Про істинні бажання, сором та суспільне схвалення. При невисловлені почуття та божевілля не мати можливості показати своє щастя.

4- стиль написання. На початку потрібно було трошки часу, щоб звикнути. Тут фактично відсутні діалоги як такі. Це просто історія з минулого - така, якою її пам’ятає автор. Текст часто змінює ритм - залежно від ситуації, яка описується, речення то короткі і ніби рвані, то довгі і насичені красивими та чуттєвими метафорами. І ти постійно змінюєш один настрій на інший.

Я могла б ще довго писати про цю книгу, але просто скажу, що дуже раджу прочитати її. Я вже другий день під враженням❤️‍🩹

Я навіть не очікувала, що ця книга так мені сподобається. Хоч нічого особливого в ній і немає, але автор так цікаво пише, що навіть те, що в книзі дуже мало діалогів, не зіпсувало моє враження про цю історію.

Вже не одноразово повторювала, що книги на ЛГБТ тематику мені не дуже подобаються (хоч і з повагою відношусь до людського вибору), але на диво, ця книга мене зачепила і я прочитала її із задоволенням.

Ця книга про двох молодих хлопців, а згодом і чоловіків, які закохалися в один одного, але в силу різних обставин і через те, що «дуже важко»поговорити один з одним — не були разом.

Сюжет мені сподобався, хоч і з трагічним кінцем та частково відкритим фіналом.

Ще відкриттям для мене було те, що для себе я знайшла багато цікавих цитат, які прям описували моє життя. (Я майже ніколи не відмічаю для себе цитати в книгах)

Щиро рекомендую прочитати цю книгу, якщо хочете прочитати щось легке і ненавʼязливе, але з крутим сюжетом та цитатами.

"Припини свої вигадки" — це книга, яка залишила незабутнє враження. Автор майстерно розкриває, як вигадані обмеження та переконання стримують нас від повноцінного життя, допомагаючи поглянути на свої установки під новим кутом. Кожен приклад, наведений у книзі, відгукується на глибокому рівні й мотивує до змін. Однак фінал залишив відчуття суму — ніби вся подорож до нового сприйняття життя завершилася з ноткою меланхолії. Але, можливо, саме це робить книгу такою справжньою й близькою до реальності.

Давайте щиро - сюжетом ця книга вас не вразить, адже про «заборонене кохання», підліткові розчарування, небажання йти проти сімʼї і суспільства…
Натомість відвертість автора, проста манера написання - обеззброюють, знесилюють, накриваючи височенною хвилею переживань і спогадів. І книга поглинає тебе.
Автор пише книгу-сповідь, книгу-спогад про своє перше кохання - шкільного товариша Тома. Середина 80-х, невеличке село у Франції, звісно ж, їх стосунки - це щось скандальне, заборонене і незрозуміле, а тому таємне, приховане від усіх.

Кожен із них прожив із однаковим почуттям життя, але кожен пішов своїм шляхом. Чи були б вони разом, чи були б вони щасливі, якби суспільство вже тоді було готовим сприйняти їх стосунки - філософське питання.

Не знаю, чи вражала б ця історія так сильно, якби була про гетеросексуальні стосунки, думаю, що ні, принаймні не нині. Але вважаю, що цю книгу варто читати не тільки дорослим, а й старшим підліткам. Це гарне щеплення від «нездорових» стосунків і романтичних, і з собою…

Історія кохання, яка розпочалася більше двадцяти років тому. Незавершені розмови, низка вчинків, які привели до закінчення стосунків та різні способи життя. У своїй автобіографічній книзі «Припини свої вигадки» Філіпп Бессон розповідаю історію про пошук і прийняття власної ідентичності. Він ділиться з нами своїми емоціями, проблемами та спогадами, які колись давно вплинули на нього💔

Ця книга точно не для всіх. Якщо ви не готові сприймати різні форми стосунків, тоді подумайте двічі, чи варто вам читати цю історію. Але я щиро раджу хоча б розглянути таку можливість. Існує ймовірність, що «Припини свої вигадки» допоможе вам краще зрозуміти, як складно будувати щасливі відносини зі своєю коханою людиною у світі, де є стільки неприйняття й нерозуміння.

Виписала для себе ще декілька цитат:

• Хоч там як, у сімнадцять років я не маю такого ясного усвідомлення ситуації. У сімнадцять років я не мрію про модерність, про далекі світи. Я беру те, що дають. Я не плекаю жодних амбіцій, я не маю жодної ненависті, в мене навіть проблем немає.

• Смерть багатьох моїх друзів у ранньому віці посилить цей перекіс, цей біль. Їхня передчасна кончина занурить мене в глибини горя й розгубленості. Мені доведеться навчитися їх переживати. А письменництво може бути хорошим способом, щоб вижити.

• Проте читачі були переконані, що я знаю це місце як свої п’ять пальців. Деякі навіть доходили до того, щоб стверджувати, що місто було саме таким, як я його описав, що це вражає, така точність. Таким я зазвичай пояснюю, що правдоподібність важливіша за правду, що щирість важливіша за точність і, головне, що місце — це не топографія, а спосіб, у який його розповідають, не фотографія, а відчуття, враження.

• Чи помічали ви, як найгарніші краєвиди втрачають свій блиск, коли думки заважають нам дивитись на них так, як слід?

Автор француз і це прям відчувається у тексті, як же гарно написано! Такі чуттєві звороти, якісь ніби буденні описи, але їх хочеться підкреслювати, виділяти стікерами і зачитувати вголос.

Історія автобіографічна, про любов двох хлопців і різний життєвий шлях в залежності від того, чи дозволяє собі людина бути тим, ким він є, не криючись і проявляючись сміливо.
Це трагічна історія, не чекайте хеппі енду, але вона вражає своєю красою і ті 200 сторіночок в зменшеному форматі лишають по собі більший слід, ніж деякі повноформатні книги. Ходила потім, як пришиблена і не могла перестати думати про фінал.

Дуже смілива історія!

Попри те, що цей текст видався мені композиційно не дуже сильним, тема — дуже важлива і майже відсутня в літературі.

Цей текст заслуговує на півтори години вашої уваги (всього 200 ст)✨

«Сподіваюсь, фінал буде більш емоційним» - казала я в буктоці, розповідаючи враження від половини книги.
«На годиннику друга ночі і я проплакала 20 хвилин, роздумуючи, чи не пропустила я своє кохання» - говорила я після прочитання «Припини свої вигадки».

Мені дуже сподобалась подача автора, історія просто написана, але затягує і емоційно залучає. Серветки для сліз на останнього розділі обовʼязкові.

Припини свої вигадки - або іншими слова, стань нарешті чесним зі самим собою.

Головна ідея, яку я винесла для себе з книги, – ти або приймаєш себе, свою сутність, насолоджуєшся собою і цим життям, долаючи гори буття, або – ти ненавидиш своє «Я», відчуваючи сором за те, ким ти є насправді, продовжуючи жити в смутку. Я вважаю, це превелика трагедія, коли ти соромишся себе і все життя тікаєш від самого себе. Це вмерши, жити далі. Це поховати себе живцем.

Навіть не відносячись до гомосексуальної спільноти, з цієї історії можна винести для себе багато речей.
Чи дійсно ти живеш тим життям, яким хочеш? Чи не будеш потім жалувати про те, що не зробив або не сказав? Ця книга змусила мене багато над цим подумати і спробувати пошукати відповіді в собі. Чи не надто я намагаюсь підлаштуватися під суспільство, чи під певних людей в оточенні, чи все таки я - це дійсно Я?

Найулюбленіша цитата:
«Ніколи не подумаю: це погано, або: краще мені бути таким, як усі, або: збрешу їм, щоб вони прийняли мене. Ніколи. Я тримаюся за те, ким я є. Мовчки, звісно. Але це мовчанка вперта. Горда».

Це була моя «книга для легкого читання», а виявилось історією, через яку я не могла заснути ще кілька годин, обдумуючи події.
Рада, що зараз ЛГБТ-література стає популярною і доступною для придбання, в підлітковому віці мені цього дуже бракувало. Якоюсь мірою книга нагадала твори Кристофера Ішервуда.
Хотілось би бачити більше перекладів Філіппа Бессона та ознайомитися з його творчістю глибше.

Невеличка за обсягом книжка, яка допоможе вам відчути цілий вир емоцій. Затягує з перших сторінок та легко можна прочитати за декілька вечорів. Твір автобіографічний, тож це було щось нове для мене, але він приємно вразив. Викликає позитивні емоції, а також трохи смутку та ностальгії.

Це та книжка, де часто хотілось поставити запитання "а що якби", але, на жаль, історія не знає умовного способу. Порушує велику кількість проблем, серед яких можна знайти і ті, які бентежать саме вас. Загалом книжка сподобалась, але для мене це не той твір, який я буду перечитувати. Також книжка може допомогти вам трохи розібратися у власних почуттях та поставити собі важливі запитання.

Це книга-сповідь автора про перше кохання, яке лишило величезний слід і рану на серці. Кожна сторінка, кожне речення, кожне слово просякнуте болем і забороненим коханням. Коханням, яке випалювало все на своєму шляху, в тому числі самих закоханих.

Мені боліло всі три розділи, але кінцівка розтрощила мене вщент. Я ще ніколи не ридала над книгами. Один раз лише пустила сльозу, але щоб ридати — ніколи.

Так важко читати цю книгу й усвідомлювати, що вона автобіографічна, що всі ці персонажі та події були насправжи. І вже котрий день я мучуся питанням: «А що, якби…?». Але цього вже ніхто й ніколи не дізнається.

Тут не лише про самосприйняття, а й острах перед суспільством, страх піти наперекір і просто показати себе справжнього. Тут про те, як суспільство ламає людей, які цього не заслуговують. Тут про те, як важливо лишатися собою, бо придушення свого "я" ні до чого путнього не доведе.

Я не знаю, що ще сказати, бо в мене немає слів, лише емоції. Емоції болю, страждань, невизначеності, переживань — як це було й у самого автора. Ця книга на 200 сторінок у розмірі покетбук зробила мені так боляче, як ніяка інша. Останню сторінку я перечитувала разів 10, плачучи все більше й більше, роблячи собі все болючіше й болючіше. Думаю, автор робив і робить так само. Бо це просто неймовірно чуттєво та боляче одночасно💔

Дуже раджу книгу до прочитання любителькам/-ям квір-романів і скляних сюжетів. Ваші серця будуть розбиті.