Філіпп Бессон

"Припини свої вигадки" — це книга, яка залишила незабутнє враження. Автор майстерно розкриває, як вигадані обмеження та переконання стримують нас від повноцінного життя, допомагаючи поглянути на свої установки під новим кутом. Кожен приклад, наведений у книзі, відгукується на глибокому рівні й мотивує до змін. Однак фінал залишив відчуття суму — ніби вся подорож до нового сприйняття життя завершилася з ноткою меланхолії. Але, можливо, саме це робить книгу такою справжньою й близькою до реальності.

Давайте щиро - сюжетом ця книга вас не вразить, адже про «заборонене кохання», підліткові розчарування, небажання йти проти сімʼї і суспільства…
Натомість відвертість автора, проста манера написання - обеззброюють, знесилюють, накриваючи височенною хвилею переживань і спогадів. І книга поглинає тебе.
Автор пише книгу-сповідь, книгу-спогад про своє перше кохання - шкільного товариша Тома. Середина 80-х, невеличке село у Франції, звісно ж, їх стосунки - це щось скандальне, заборонене і незрозуміле, а тому таємне, приховане від усіх.

Кожен із них прожив із однаковим почуттям життя, але кожен пішов своїм шляхом. Чи були б вони разом, чи були б вони щасливі, якби суспільство вже тоді було готовим сприйняти їх стосунки - філософське питання.

Не знаю, чи вражала б ця історія так сильно, якби була про гетеросексуальні стосунки, думаю, що ні, принаймні не нині. Але вважаю, що цю книгу варто читати не тільки дорослим, а й старшим підліткам. Це гарне щеплення від «нездорових» стосунків і романтичних, і з собою…

Історія кохання, яка розпочалася більше двадцяти років тому. Незавершені розмови, низка вчинків, які привели до закінчення стосунків та різні способи життя. У своїй автобіографічній книзі «Припини свої вигадки» Філіпп Бессон розповідаю історію про пошук і прийняття власної ідентичності. Він ділиться з нами своїми емоціями, проблемами та спогадами, які колись давно вплинули на нього💔

Ця книга точно не для всіх. Якщо ви не готові сприймати різні форми стосунків, тоді подумайте двічі, чи варто вам читати цю історію. Але я щиро раджу хоча б розглянути таку можливість. Існує ймовірність, що «Припини свої вигадки» допоможе вам краще зрозуміти, як складно будувати щасливі відносини зі своєю коханою людиною у світі, де є стільки неприйняття й нерозуміння.

Виписала для себе ще декілька цитат:

• Хоч там як, у сімнадцять років я не маю такого ясного усвідомлення ситуації. У сімнадцять років я не мрію про модерність, про далекі світи. Я беру те, що дають. Я не плекаю жодних амбіцій, я не маю жодної ненависті, в мене навіть проблем немає.

• Смерть багатьох моїх друзів у ранньому віці посилить цей перекіс, цей біль. Їхня передчасна кончина занурить мене в глибини горя й розгубленості. Мені доведеться навчитися їх переживати. А письменництво може бути хорошим способом, щоб вижити.

• Проте читачі були переконані, що я знаю це місце як свої п’ять пальців. Деякі навіть доходили до того, щоб стверджувати, що місто було саме таким, як я його описав, що це вражає, така точність. Таким я зазвичай пояснюю, що правдоподібність важливіша за правду, що щирість важливіша за точність і, головне, що місце — це не топографія, а спосіб, у який його розповідають, не фотографія, а відчуття, враження.

• Чи помічали ви, як найгарніші краєвиди втрачають свій блиск, коли думки заважають нам дивитись на них так, як слід?

Автор француз і це прям відчувається у тексті, як же гарно написано! Такі чуттєві звороти, якісь ніби буденні описи, але їх хочеться підкреслювати, виділяти стікерами і зачитувати вголос.

Історія автобіографічна, про любов двох хлопців і різний життєвий шлях в залежності від того, чи дозволяє собі людина бути тим, ким він є, не криючись і проявляючись сміливо.
Це трагічна історія, не чекайте хеппі енду, але вона вражає своєю красою і ті 200 сторіночок в зменшеному форматі лишають по собі більший слід, ніж деякі повноформатні книги. Ходила потім, як пришиблена і не могла перестати думати про фінал.

Дуже смілива історія!

Попри те, що цей текст видався мені композиційно не дуже сильним, тема — дуже важлива і майже відсутня в літературі.

Цей текст заслуговує на півтори години вашої уваги (всього 200 ст)✨

«Сподіваюсь, фінал буде більш емоційним» - казала я в буктоці, розповідаючи враження від половини книги.
«На годиннику друга ночі і я проплакала 20 хвилин, роздумуючи, чи не пропустила я своє кохання» - говорила я після прочитання «Припини свої вигадки».

Мені дуже сподобалась подача автора, історія просто написана, але затягує і емоційно залучає. Серветки для сліз на останнього розділі обовʼязкові.

Припини свої вигадки - або іншими слова, стань нарешті чесним зі самим собою.

Головна ідея, яку я винесла для себе з книги, – ти або приймаєш себе, свою сутність, насолоджуєшся собою і цим життям, долаючи гори буття, або – ти ненавидиш своє «Я», відчуваючи сором за те, ким ти є насправді, продовжуючи жити в смутку. Я вважаю, це превелика трагедія, коли ти соромишся себе і все життя тікаєш від самого себе. Це вмерши, жити далі. Це поховати себе живцем.

Навіть не відносячись до гомосексуальної спільноти, з цієї історії можна винести для себе багато речей.
Чи дійсно ти живеш тим життям, яким хочеш? Чи не будеш потім жалувати про те, що не зробив або не сказав? Ця книга змусила мене багато над цим подумати і спробувати пошукати відповіді в собі. Чи не надто я намагаюсь підлаштуватися під суспільство, чи під певних людей в оточенні, чи все таки я - це дійсно Я?

Найулюбленіша цитата:
«Ніколи не подумаю: це погано, або: краще мені бути таким, як усі, або: збрешу їм, щоб вони прийняли мене. Ніколи. Я тримаюся за те, ким я є. Мовчки, звісно. Але це мовчанка вперта. Горда».

Це була моя «книга для легкого читання», а виявилось історією, через яку я не могла заснути ще кілька годин, обдумуючи події.
Рада, що зараз ЛГБТ-література стає популярною і доступною для придбання, в підлітковому віці мені цього дуже бракувало. Якоюсь мірою книга нагадала твори Кристофера Ішервуда.
Хотілось би бачити більше перекладів Філіппа Бессона та ознайомитися з його творчістю глибше.

Невеличка за обсягом книжка, яка допоможе вам відчути цілий вир емоцій. Затягує з перших сторінок та легко можна прочитати за декілька вечорів. Твір автобіографічний, тож це було щось нове для мене, але він приємно вразив. Викликає позитивні емоції, а також трохи смутку та ностальгії.

Це та книжка, де часто хотілось поставити запитання "а що якби", але, на жаль, історія не знає умовного способу. Порушує велику кількість проблем, серед яких можна знайти і ті, які бентежать саме вас. Загалом книжка сподобалась, але для мене це не той твір, який я буду перечитувати. Також книжка може допомогти вам трохи розібратися у власних почуттях та поставити собі важливі запитання.

Це книга-сповідь автора про перше кохання, яке лишило величезний слід і рану на серці. Кожна сторінка, кожне речення, кожне слово просякнуте болем і забороненим коханням. Коханням, яке випалювало все на своєму шляху, в тому числі самих закоханих.

Мені боліло всі три розділи, але кінцівка розтрощила мене вщент. Я ще ніколи не ридала над книгами. Один раз лише пустила сльозу, але щоб ридати — ніколи.

Так важко читати цю книгу й усвідомлювати, що вона автобіографічна, що всі ці персонажі та події були насправжи. І вже котрий день я мучуся питанням: «А що, якби…?». Але цього вже ніхто й ніколи не дізнається.

Тут не лише про самосприйняття, а й острах перед суспільством, страх піти наперекір і просто показати себе справжнього. Тут про те, як суспільство ламає людей, які цього не заслуговують. Тут про те, як важливо лишатися собою, бо придушення свого "я" ні до чого путнього не доведе.

Я не знаю, що ще сказати, бо в мене немає слів, лише емоції. Емоції болю, страждань, невизначеності, переживань — як це було й у самого автора. Ця книга на 200 сторінок у розмірі покетбук зробила мені так боляче, як ніяка інша. Останню сторінку я перечитувала разів 10, плачучи все більше й більше, роблячи собі все болючіше й болючіше. Думаю, автор робив і робить так само. Бо це просто неймовірно чуттєво та боляче одночасно💔

Дуже раджу книгу до прочитання любителькам/-ям квір-романів і скляних сюжетів. Ваші серця будуть розбиті.

Автобіографічна історія автора.
Книга наповнення презирства, внутрішнього горя та просякнута смутком.

Це дійсно оголені мемуари автора, які охоплюють
📌підлітковий вік, коли ще навіть не задумаєшся, що може бути не так, якщо це просто кохання
📌дорослий вік, який розбив і знищив, в якому навчився жити, але насправді застряг в спогадах минулого
📌подію, коли автор зрозумів, що зараз спогади - це дійсно єдине, що залишилось і цього ніколи не повернути.

Тиск суспільних норм може зламати... Це ламає щоденно сотні людей...

Мої враження від книги: це було дуже емоційно! Я просякнулась цією історії, я відчувала її та проживала її. Хоч книга маленька, але автор встиг оголити стільки неприйнятних (для розмов) тем! Браво за майстерність написання та жаль, що це автобіографічна історія. І таких історій щоденно багато трапляється.

Прочитала "Припини свої вигадки" за вечір на одному диханні, настільки прекрасно, глибоко і чуттєво пише автор. Це було моє перше знайомство з французьким письменником Філіппом Бессоном і тепер хочеться познайомитися з іншими його творами.

Ця автобіографічна історія закохала в себе своїм прекрасним словом та початком, а потім розбила мене, розтрощила і знищила. Сама книжка розповідає нам історію кохання автора, його кохання до чоловіка в той час, коли суспільство відносилася до ЛГБТК+ людей абсолютно неадекватно. Мені було так боляче за цього сімнадцятирічного хлопця, який був вимушений ховати своє справжнє я, мені так боляче за дорослого чоловіка, який втратив кохання всього свого життя.

Це історія про почуття, про рішення та їхні наслідки, про невпевненість в собі, про те, що кохання буває різним і це нормально, раджу її усім!