Книга-самозванка про синдром самозванця: викинути, не можна зберегти. Давати другий шанс — це ризиковано, але іноді абсолютно невиправдано й марно. Такий висновок я зробила, давши цій книзі і другий, і третій, і навіть четвертий шанс. Я вирішила, що надто критична, і що бодай ближче до кінця в ній з’явиться якесь гірчичне зерно мудрості. Але з тими зернами останнім часом самі біди — їх дедалі важче знайти серед полови. Отож, я закінчила читати книгу «Синдром самозванця. Як прожити неймовірне життя, на яке ви заслуговуєте» авторки Еш Амбірдж — і це книга, в якій немає нічого про синдром самозванця. Ось такий спойлер. І друге: це книга, написана жінкою лише (!) для жіночої аудиторії. І де про це зазначено? Можливо, на обкладинці чи в анотації? Ні. Це ніде не зазначено, але на кожній сторінці авторка звертається саме до жінок — і лише до жінок. Описує власний досвід, який можуть повністю зрозуміти переважно вони. Загалом увесь текст — це опис її шляху до «успішного успіху», апогеєм якого є публікація цієї книги. Тільки нічого нового ця книга у світ не принесла. Увесь її «оригінальний» зміст давно був озвучений американським коміком Джорджем Карліном: «Якщо вам вистачило мотивації купити книгу про мотивацію, то, можливо, вам не потрібна ця книга?..» Але повернімося до змісту. Авторка виживала: спочатку жила в трейлерному парку, що у її уявленні означає крайню межу бідності. Потім рано втратила маму (здається, у 19 років). І далі — працювала. Багато працювала. Дуже багато працювала. Постійно працювала. Майже 300 сторінок вона працює, але до кінця так і не зрозуміло, в чому її інноваційність, чим саме вона займалася і чого досягла, адже суть досягнень зводиться до сум, які вона почала заробляти. І звісно ж вона працювала попри все: попри погані особисті стосунки, попри токсичних колег, попри відсутність батьків, вона показувала всім проблемам середній палець (про це постійно згадується і на цьому й заснована її філософія) — одним словом, працювала, як коняка. І в кінці постає як загнаний кінь, якого варто було б пристрелити, але нарешті цей кінь із грошима. А оскільки це й було її пріоритетом (а не оця вся «банальщина» — родина, діти, затишок, які часто ставлять у центр «звичайні» жінки, а ми ж із вами, дорогі читачки, не такі), то вона таки видерлася на вершину примарного успіху, написала цю книгу й щиро цим тішиться. Логіка проста: якщо змогла вона — зможуть усі. Мрійте, творіть, досягайте. Цей слоган із реклами засобів гігієни ідеально описує її заклик. А якщо дорогою засумніваєтеся в собі — просто придбайте цю книгу. Книгу самозваниці, не інакше. І щоб вам не довелося витрачати час, наведу уривок із максимально стислим викладом усієї «премудрості» цього творіння: «Тепер моя книжка продається в книгарнях. Це відображає важливий лайфхак, що був відомий навіть Джорджеві Вашингтону: варто лиш зробити крок уперед — а далі все з’ясується на місці. Не треба багато про це думати. Більшість людей надто все обмірковує. Вони забагато аналізують, вивчають, ускладнюють.[…] Вони хочуть зробити все правильно — але правильного способу немає. Ти або рухаєшся вперед, або ні. […] Справа не в хоробрості — справа в настирності.[...] Мені траплялися так багато блискучих, творчих, дивовижних людей, що все життя стоять на колінах, бо не вміють цього: боятися — і все одно діяти». Іншими словами: «Іди туди, де страшно» або «Роби сьогодні те, на що інші не наважуються — і завтра житимеш так, як вони не зможуть». Нічого нового під сонцем. Підсумую: я категорично не рекомендую цю книгу. Краще інвестувати свій час і гроші в щось справді вартісне, а не в інфоциганську писанину, якій гріш ціна.

Ця книга — свіжий іронічний погляд на одну з психологічних проблем сучасності: синдром самозванця. Еш Амбірдж не пропонує сухих теорій, а звертається до читача прямо, з зухвалим гумором. Книга сповнена інсайтів, що змушують замислитися і переоцінити свої внутрішні бар'єри. Це інструмент для самопізнання, що допомагає перетворити сумніви на силу.

Відверто - фігня повна, не раджу витрачати час Взагалі не розумію позитивних відгуків на неї ?

Книга не погана, але не вразила. Важко читалася.

Мені книга не сподобалась. Не знайшла для себе корисної інформації. Можливо, якщо сприймати її виключно як художній твір тоді і сприйняття її буде іншим. Як на мене, то дійсно забагато "успішного успіху"

Настільки поганої книги я не читала, певно, ще ніколи. Шаблонний, нудний і абсолютно такий як усі "успішний успіх", який починає брехати читачам навіть не з першої сторінки, а з обкладинки. Мені як людині, що здобуває освіту психолога, взагалі боляче бачити, що деякі люди пишуть про цю книгу як про "легку й зрозумілу всім психологію". Від психології у цій книзі лише нахабно вирвані з контексту терміни, які авторка трактує й використовує як їй зручно і як їй більше до вподоби. Цінної інформації рівно нуль, кожен розділ зводиться до "Я змогла, я наважилася і в мене вийшло, тому у вас теж вийде, просто робіть". Сам синдром самозванця згаданий буквально кілька разів і зовсім не пояснюється що це таке насправді, так само і перфекціонізм, який авторка описує надзвичайно недолуго, певно, полінившись навіть погуглити перший ліпший психологічний словник із термінами. Якщо хочеться наукпоп психології, то ця книга точно не варта вашого часу й уваги, краще прочитайте щось написане людиною з відповідною освітою чи хоча би тим, хто в кінці наводить бібліографічний список джерел, на які посилається в своєму тексті.

Книга про психологію неймовірно простою мовою. Читається дуже легко та швидко. Відгукнеться людям, що застрягли в теперішньому та не знають, як наважитися рухатись далі. Тематика дуже актуальна враховуючи поширений в нашому суспільстві УСПІШНИЙ УСПІХ))

Ця книга – нагадування, що у найтемніші години ми можемо бути винахідними та сміливими. Автор нагадує нам, що ми багато чого гідні та сильніші, ніж думаємо. Кожному, хто прочитає її, стане простіше.