Розумію незадоволення певними моментами тих людей, які ставлять невисокі оцінки цій книзі, але мені справді сподобалося й максимально потрапило в настрій. Можливо, через те, що я не настільки часто читаю саме янг едалт фентезі, або на контрасті з попередньою прочитаною книгою, яка була спокійніша, далеко не така динамічна, темна та кривавенька, то мені настільки сподобалося.
Обожнюю цю напругу між Віллом і Джеймсом, хочу точно прочитати 2 частину й мати більш завершені враження, бо фінал "Темного сходження", то, звісно, справжній гачок, на який я не можу не повестися)

Настільки поганої книги я не читала, певно, ще ніколи. Шаблонний, нудний і абсолютно такий як усі "успішний успіх", який починає брехати читачам навіть не з першої сторінки, а з обкладинки.

Мені як людині, що здобуває освіту психолога, взагалі боляче бачити, що деякі люди пишуть про цю книгу як про "легку й зрозумілу всім психологію". Від психології у цій книзі лише нахабно вирвані з контексту терміни, які авторка трактує й використовує як їй зручно і як їй більше до вподоби.

Цінної інформації рівно нуль, кожен розділ зводиться до "Я змогла, я наважилася і в мене вийшло, тому у вас теж вийде, просто робіть". Сам синдром самозванця згаданий буквально кілька разів і зовсім не пояснюється що це таке насправді, так само і перфекціонізм, який авторка описує надзвичайно недолуго, певно, полінившись навіть погуглити перший ліпший психологічний словник із термінами.

Якщо хочеться наукпоп психології, то ця книга точно не варта вашого часу й уваги, краще прочитайте щось написане людиною з відповідною освітою чи хоча би тим, хто в кінці наводить бібліографічний список джерел, на які посилається в своєму тексті.