Енді Шепард

Я у своєму житті лише один раз їла драконовий фрукт. Не можу сказати, що мені сподобалося, тим більше, що розумні друзі пояснили, що пітахаю треба їсти у місцях, де вона росте. Слушна порада, може, колись і спробую цю смакоту. Але не буду нарікати на смак, бо у мене принаймні з цього фрукта не з'явилися... дракончики. А ось у одного хлопчика - Томаса, таки да)

Якщо ж вам також пощастить, як Томасу (за умови, що ви знайдете таке дерево), пам'ятайте, що вирощування драконів, якими б маленькими вони не були, справа небезпечна і вимагає багато сил і везіння. І усі свої поради з цього приводу він якраз у книзі і виклав. Але, не зважаючи на усі труднощі, почуття щастя від такого друга, є надзвичайним.

"Я затамував подих, думаючи, що ж буде далі. Я чекав, а моє серце, здавалося, зараз розірветься. Як же я хотів, щоб він повернувся. І дуже боявся, що таки не повернеться.  
Потім, розправивши крила й пильно дивлячись на мене, Блимко залетів назад крізь вікно і всівся мені на плече.  
Я почувався так, наче всередині мене заясніли феєрверки".

Це перша книга з серії, поки що українською перекладено дві. Але англійською можна придбати усі п'ять.

Кому сподобається? Думаю, дітям 6-10 років. А для дуже дорослих діток - там є чудовий дідусь) Ну, добре, там є ще й бабуся, і батьки, і маленька сестричка.

А ще у Томаса є друзі, які теж хотіли би мати таких домашніх улюбленців. Чи отримали вони їх? Читайте, бо щасливих кінців у книгах не так часто зустрінеш, а тут він є) Хоча далі і буде...

Тому щиро рекомендую і для родинного читання у дощові вихідні.