У мене є теорія щодо цієї книжки. Звучить вона так:
Якщо ви читаєте азійські вебтуни, манги/манхви, новели, і вони в більшості вам до вподоби, то і ця книжка сподобається.
Якщо ви не читали азійських коміксів (корейських, китайських чи інших), але любите рожево-пухнасті історії про кохання, то ця книга сподобається з високою ймовірністю.
Якщо ви читали азійські комікси, знаєте кілька хороших представників жанру, але більшість прочитаних робіт все-таки вважаєте надто наївними, шаблонними в плані розвитку подій/характерів героїв, то є високий ризик, що "Шість багряних журавлів" вам не сподобаються. Адже ця книга - як той самий корейський вебтун чи новела про принцес: така ж мила і рожева. У книзі є все, що притаманно вебтунам:
- принцеса, що має вийти заміж
- ідеальний принц, якого принцеса на початку не любить, а то й ненавидить, але за допомогою якого вирішить всі свої проблеми
- суперсила, яку принцеса не здатна контролювати (у вебтунах то правда є не завжди, але часто)
- чарівні істоти, що допомагають принцесі
- другорядні герої, що ну надто тепло ставляться до принцеси, і готові мало не вмерти за неї
- детальні описи повсякденних справ, роздумів тощо, що займають щонайменше половину сюжету
- карикатурні антигерої (щоправда, в "Шести багряних журавлях" з цим цікавіше, про це нижче)
Я належу до тих читачів, що хоч і поважають вебтуни як жанр, але ставляться скептично до них через спрощені та шаблонні підходи до сюжетів (в більшості випадків це саме так). Тож починаючи читати "Шість багряних журавлів" я очікувала, що мені може не сподобатися. Ба більше: янг едалт фентезі - не мій жанр. Але я все-таки відклала в сторону свій скепсис, дала шанс "Журавлям" з однієї причини: в основі сюжету книги - чарівна казка Андерсена "Дикі Лебеді". Вона у мене з дитинства найулюбленіша і все - через головну героїню. Ну надто вона вразила своєю рішучістю та силою духу. Таку ж принцесу я хотіла побачити й в книзі. Але...
Я не можу сказати, що книга погана. Але для мене вона виявилася гіршою, ніж очікувалося. Принцеса тут розпещена і на початку трішки дратує своєю легковажністю. Так, з часом вона росте духовно, але до цього треба "дожити", тобто дочитати. Плюс я не побачила тут тієї скаженої сили волі, що була притаманна героїні оригінальної казки, мотивації зробити щось, яка б надихала чи вражала. Ця історія більше про дорослішання, це трішки не те, чого я очікувала від історії, що бере за основу казку "Дикі лебеді". Засмутила і мотивація головної антагоністки - мачухи Райками. В оригінальній казці мачуха була просто злиднею від природи, тут же автор намагалася якось "ускладнити" характер героїні, але в результаті вийшла натягнута на глобус сова. Принаймні таке у мене склалося враження.
Але сетінг цікавий, дракони тут чарівні, читається легко й в цілому вайб казки присутній і він чарує. Все це, звісно, прикрашає історію, але особисто я хотіла б більшого від книги, що написана за мотивами моєї улюбленої казки.