Дзвенислава Щерба

Книжка, прочитана за день. Тут багато до чого повертаєшся і перечитуєш.

В мене купа закладок: і про очевидні речі, і про якісь смішнявки. Наприклад про те, як японцю намагалися згодувати молочну рисову кашу 😀

Ця книжка складається з трьох частин: біографії Лесі, думок Лесі і спогадів близьких про Лесю (її я назву "Скло"). Найбільше мені зайшла друга, бо у ній є частинка про Євромайдан, який я, ну, пропустила будучи школяркою 🙃

Леся Харченко брала активну участь у мітингах за підтримку Стамбульської конвенції, а ще розповіла про шелтери для жінок і дітей, де всі живуть поруч, і у кожної на спільній кухні в холодильнику свій борщ 🤪 Що вони там займаються улюбленою справою без заборон і погроз з боку чоловіка. Тут і смішно, і страшно.

Плюси:
🟡 візуально книга вау
🟡 ідейно теж!, бо з неї можна почерпнути інформацію про ледь не ключову постать у діяльності Amnesty International 2015-2020 рр., яка топила за права ЛГБТ і жінок на різних маршах, агітувала до визволення військовополонених і просто була доволі світлою людиною
🟡 є розділ із класифікацією різновидів активізму, завдяки якому я зрозуміла, що репостнути збір — це теж активізм

З мінусів:
🔴 очевидна аналогія на Лесю Українку — пролітають поодинокі речення, де їх зіставляють, як двох хворих бідось, які багато чого зробили за життя, мені таке не подобається;
🔴 повторення — іноді дослівно, через що стає нуднувато
🔴 надмірне охудожнення? дуже дивно читати розділ "Скло" з живими історіями, в якому є речення на кшталт: "Пам'ять — ще та майстриня фальсифікацій" 🍷через це відчувається штучність, якої тут бути точно не повинно.

Незважаючи на це, "Єдинороги Лесі" залишила після себе непогане враження. Як людину я Лесю Харченко відчула, а чи не це головне у хорошій біографії? Вона не була ідеальною, старалася лишатися собою і, головне — діяти.