В цій книзі немає нудних моментів. Вона наповнена загадками. Читаючи її, я весь час думала хто ж може бути вбивцею. Книгу оцінюю на 8,5! Рекомендую🌟
Анонім
Чергова історія, закінчивши яку, влипаєш мокрим поглядом в стіну навпроти, намагаючись всьо то осягнути.
Похмура, жорстока, аж тягуче безнадійна, але зворушлива і щира скляна історія про насилля. А ще про зашореність і гниль суспільства як стада.
Читається легко і швидко, має незвичну структуру, до якої звикаєш десь сторінок за 5-10. Вимагає уважного читання(в метро по парі сторінок — не зрозумієте)
Історія ТОЧНО ВАРТА УВАГИ
Але треба розуміти, що це НЕ ЛЕГКЕ ЧИТАННЯ.
Анонім
Я не дооцінила цю книгу.
🔸"Лагідна війна" спочатку давалась важко. Поєднання двох сюжетних ліній. Перша - вияснення стосунків між богами Олімпу, Афродитою, Ересом і Гефестом на тему, хто кому зраджує. Події у 1942 році, готельний номер, скандал на фоні ревнощів. Друга сюжетна лінія - Англія, Велика війна (Перша світова), хлопець, який через тиждень їде воювати в окопи у Францію, і дівчина-піаністка.
Погодьтесь, мало це все поєднується, однак зав'язка здивувала.
♥️На перший погляд ніби і романтична історія, але зовсім не так. Ця книга про почуття - про перше і єдине кохання, про біль втрати, про обов'язок воювати, про повагу, про рівність і про нерівність також, про красу музики і про расизм одночасно, про те справжнє, що несуть обоє людей крізь пекло того часу.
Як знайти найцінніше, зберегти і не втратити, коли весь світ навколо лише про страждання.
♥️Врешті, кінцівка поставила все на свої місця - найцікавішим все ж виявились ревнощі богів:)
♥️Для когось надто лагідно. Я ж кажу, що цю книгу треба відчувати, смакувати потрохи. Дуже багато сенсів, дуже багато життя, і якщо гнатись за сюжетом, то навряд чи спіймаєте суть.
Анонім
