Джулія Беррі

Любовний історичний роман події якого відбуваються під час Першої світової війни, а оповідачкою виступає сама богиня Афродіта, що мене зацікавило. Крім того, книгу я дуже хотіла через обкладинку та і назва зацікавила, ну не уявляю я війну лагідною.

Гайзел - піаністка, своєю музикою вона зачаровує всіх, ця участь не оминула і молодого Джеймса, який закохується у дівчину хоч і через тиждень йде на фронт.

Обрі - темношкірий військовий та музикант прибуває до Франції, Коллет - дівчина, яка втратила всю сімʼю та стала волонтеркою…всіх цих людей зводить війна.

Тут і все, оскільки далі я буду вимушена сказати, що мені капець як нудно було…у мене змішалось просто все…я не розуміла навіщо стільки ванілі, оце їхнє можу - не можу…ну чесно і чому ця війна «лагідна»???

Зовсім не зачепила історія, але книга гарна і мені сподобалась згадка про темношкірий полк та порушити питання про расову дискримінацію, це єдине, що мене зацікавило в книзі. Добре, що вона читається швидко.

моє перше знайомство з детективами🔍

Вікторіанська доба. Ранній травень. Подвійне вбиство в школі Святої Етельдреди 🙀

- "Скандальне сестринство з Приквіллов-роуд"
- Джулія Беррі
- 337 сторінок ідеального детектива
- 10/10 ⭐

Семеро вихованок школи Святої Етельдреди щонеділі проводять сніданок з місис Плекетт та її братом, паралельно поїдаючи свій звичний сніданок та заздрячи їм, адже вони  їдять телятину. Та от, однієї травневої неділі заздрість раптово зникає - м'ясо виявляється отруєним, спершу на своєму стільці відкидає голову мертва місис Плекетт, а згодом поруч мертвим валиться на землю Олдос Ґоддінг🙊

Вже за декілька годин всі дівчата мають повертатися додому, до людей, що вони їм байдужі, а то й ненависні! Але метикувата Кітті не хоче просто так здатися і вигадує план - потай поховати тіла на подвір'ї і жити новим - САМОСТІЙНИМ - життям. Та все не так просто, адже на заваді стає чимала кількість дорослих, таємниці місис Плекетт та містера Ґоддінга🤯

Сімом юним вихованкам доведеться самим вирішувати свої проблеми!! Повертати борги, відвертати увагу нав'язливої економки та розплутувати вузол-загадку, що стосується вбивства директорки 🔥

Щодо вражень:
Це щось на чудесному 🤌🏻
хоча це і є моїм першим знайомством з детективами, але я впевнена, що книга чудова!!
Цікава інтрига, не заплутаний сюжет (як то інколи буває, коли автор змішує все: мільйон і 1 теорія, 1453357 імен та не обґрунтований фінал) - тут з цим все ідеально ❤️‍🔥

Особливий кайф від того як Джулія Беррі поступово змінює фокус з однієї з дівчат на іншу і так розкрилися всі (або майже, для мене вийшло замало Елінор, а от про Мері-Джейн оповідалося чи мало не на кожній сторінці😅)

Спочатку я підозрювала мало не кожного, але згодом коло підозрюваних ставало все вужчим.
Але зізнаюся, під кінець я повірила в непричетність справжнього вбивці і всі підозри переклала на зовсім безневинного🥲

Це було дивовижно і тепер рекомендую всім🥹💗

Джулія Беррі, Лагідна війна

Перше враження про цю книгу досить посереднє, але після прочитання ви точно будете рекомендувати її Вашим друзям.

В книзі оповідається історія чотирьох молодих людей, долі яких переплелись за часів Першої світової війни. Але основна дія насправді розгортається під час Другої світової війни між трьома грецькими богами: Афродітою, Аресом та Гефестом. Звучить дещо заплутано, але не хвилюйтесь, це лише додає інтриги самій розповіді. Авторка бере за основу досить відомий міф про те, як Гефест спіймав свою дружину Афродіту разом із її коханцем Аресом, як обрамлення іншої історії. Як богиня кохання, вона хоче зрозуміти чому кохання і війна завжди йдуть поруч один з одним. І хто з рештою переможе.

Зізнаюсь, але тільки сама лише згадка про грецьких богів в описі стала вирішальним фактором того, що ця книга опинилася в моїх руках. Але, на жаль, для мене богів було за мало. Бо тільки, коли починаєш читати, то розумієш, що головні герої книги зовсім не безсмертні, а люди.

З одного боку згадка про богів ніби «спрощує» розповідь і робить книгу більш доступною для молодих читачів. А з іншого - возвеличує історію Гейзел, Джеймса, Обрі та Колетт. Оспівує кохання та силу простих людей.

Думаю, усі знають, що таке перше кохання (принаймні, як це описують в книгах). Всі ці метелики в животі, соромʼязливі погляди, серцебиття і шалене бажання бути разом. За своє життя я прочитала велику кількість любовних романів, але є щось в цій книзі, що виділяє її з-поміж інших. Мені важко відповісти що саме. Може, це тема кохання в розпал війни стала для мене більш щемливою зараз, а може авторка змогла вловити ті перші миті закоханості настільки глибоко, що було аж боляче. (А може то все боги 🤔🤷‍♀️).

Центральними героями роману є дві пари. Перша - Гейзел і Джеймс, які зустрічаються за кілька днів до того, як хлопця відправлять на фронт Першої світової. Це було кохання з першого погляду.
Інша - Обрі й Колетт. Одразу скажу, що мені б хотілося, щоб їх історії приділяли більше уваги, оскільки вона унікальна і не схожа ні на що з того, що я читала. Без спойлерів можу сказати, що їх історія сповнена музикою.

Важливим моментом ж те, що авторка використовує багато достовірних фактів про Першу світову. Книга насичена ретельними описами Франції та Британії часів війни. Автор торкається питань упередження та расової дискримінації, ролі жінок у суспільстві, народження джазової музики в Європі, досвід чорношкірих під час Першої світової та далекосяжних наслідків цієї війни. Думаю, ця історія додасть вам знань про цю дещо забуту війну, у порівнянні із Другою світовою.

Крім того, у книзі дійсно болісно і реалістично показані відчуття втрати, горя та провини. Ніби самі безсмертні були вражені стійкістю цих молодих людей.

Я не скажу вам, хороший це роман чи ні. Кожен вирішує це для себе сам. Проте, мені здається, що саме зараз для нас усіх він заграє абсолютно іншими барвами. І, можливо, нагадає, що немає нічого важливішого за кохання в усіх його проявах.

P.S.: Поціновувачі книг про Персі Джексона (такі як я) будуть задоволені дотепними діалогами богів та їх постійними змаганнями, як у Ріка Ріордана. Боже, мені вже здається, що Олімпійці дійсно були такими 😅.

«Лагідна війна» — це роман, який зачаровує своєю неповторною атмосферою і глибоким проникненням у людську природу. Авторка створила історію, яка балансує на межі реальності та мрій, де кожна сторінка наповнена тонкими відтінками емоцій, що торкаються душі.

Ця книга — про складність вибору, про боротьбу між пристрастю і обов'язком, між коханням і війною. Головні герої, з якими легко себе асоціювати, проходять через нелегкі випробування, що змушують їх переосмислити власні цінності і переконання. Вони втілюють у собі контрасти між слабкістю і силою, страхом і відвагою, вразливістю і рішучістю.

Сюжет розгортається поступово, наче нитка, що сплітається в щось велике й значуще. Війна тут виступає не лише зовнішнім конфліктом, але й внутрішньою битвою, яку кожен із героїв веде всередині себе. Авторка майстерно показує, як війна здатна змінити не тільки світ навколо, але й світогляд кожної окремої людини.

«Лагідна війна» відрізняється від багатьох інших романів своїм тонким підходом до зображення емоцій і почуттів. Це не історія про битви й поразки на полі бою, а про ті невидимі бої, що відбуваються в душах людей. Книга наповнена символізмом і метафорами, які додають глибини й змушують задуматися над сутністю кохання, втрат і відданості.

Цей роман залишає по собі враження тихої, але потужної хвилі, яка омиває серце й розум, залишаючи слід, що не зникає. «Лагідна війна» — це книга, яку хочеться перечитувати, відкриваючи для себе все нові й нові сенси. Вона підходить для тих, хто цінує глибокі, багатошарові історії, які надовго залишаються з вами, спонукаючи до роздумів і самопізнання.

"Лагідна війна" Джулії Беррі – доволі неоднозначний твір для мене, оскільки в першу чергу це історичний роман, який містить в собі елементами фантастики, що переносить нас у часи Першої світової війни. Сюжет обертається навколо трьох молодих жінок, чиї долі переплітаються через неймовірні події війни. Авторка майстерно змальовує атмосферу епохи, створюючи детальний і захопливий світ.
Однією з особливостей роману є використання фантастичних елементів, які додають історії містичного відтінку. Проте деякі читачі можуть знайти цей аспект менш переконливим, оскільки він контрастує з реалістичним зображенням історичних подій.
Отож, якщо ви шукаєте роман, що поєднує в собі елементи історії, драми та фантастики. Він може сподобатися тим, хто цінує емоційні та драматичні історії, що розгортаються на тлі важливих історичних подій.
Моя оцінка 7.

«Війна» - це всім відоме до болю слово, яке переслідує людей віками.
Війна, яка погубила не одне Життя. Війна, яка знищила не одну мрію. Когось вона розділила, а когось навпаки - об'єднала.
І хоча багато подій могло б їх об'єднати, саме Війна стала тією, що зробила їх єдиними ❤️‍🩹.

«Лагідна війна » - це книга про кохання чотирьох осіб, яких возз'єднала війна. Історію розповідають боги з грецької міфології, які у свій час ведуть між собою суд. Але найбільшу частину книги веде богиня Афродита, яка стала найголовнішим свідком у цій історії.

Події в книзі розгортаються під час Першої Світової війни, (що уже ранить серце 💔). І саме у ній ми маємо аж чотирьох головних героїв: Юну дівчину-піаністку Гейзел; Джеймса - хлопця, якого за тиждень відправлять на фронт воювати; темношкірого хлопця Обрі, який являвся членом воєнного оркестру; Та Колетт - дівчину, у якої вбили всю сім'ю і тепер вона працює волонтеркою, аби допомогти військовим. У кожного з них були свої шляхи, які з часом переплелись в один цілий ❤️‍🩹.

Я готова була прочитати цю книгу на одному подиху, але, зрозумівши, що хочу поринути в саму атмосферу книги надовше, вирішила її розтягнути на декілька днів. Я задоволена своїм рішенням прочитати цю книгу повільно, вона дійсно викликала у мене багато емоцій, і я однозначно рекомендую її іншим

Цю книгу ви повинні прочитати як мінімум, тому що зараз така тема, як «Війна» (щось я дуже часто почала вживати це слово 🥲) являється дуже важливою. Так, книга може довести до сліз, так її буде не приємно читати і так, багатьом може здатись, що історія може виявитись нудною (хоча, як на мене, це не так! ). Але вона однозначно варта вашої уваги 🤌🏻🤍.

Я дуже полюбила цю історію. Вона була хоч і напрочуд гіркою, але, одночасно, дуже цінною для мене. Бувало, що я через неї пролила не одну сльозу. Особливо вкінці книги, коли вже здалось, що історія так і не закінчиться добре...

«Справжнє кохання знищить усі перешкоди »

Я щиро рекомендую цю книгу. Впевнена, що ця історія торкнеться і ваше серце так само глибоко, як і моє💘.

Читали/плануєте цю книгу? Чи знайомі з творчістю авторки?

Два юних серця, один танцювальний вечір і кохання з першого погляду. Такі тендітні, теплі, ніжні перші почуття. Але навколо йде війна і юнака забирають до війська, а дівчина понад усе на світі прагне дочекатися його повернення. І всю цю історію розповідає богиня кохання своєму чоловікові та своєму коханцеві.

Боляче було читати цю книгу... Особливо зараз. Знову хочеться запитати чого прагнуть ті, хто це все починає? Скільки їм потрібно землі, влади, грошей для щастя? Чи вони зупиняться на досягнутому? Чи вони взагалі хоч колись зупиняться??? Скільки життів... Скільки доль знищено...

Ще одна важка тема в цій книзі стосується расової дискримінації. Ніколи не зможу зрозуміти, що твориться в людей в голові, коли вони відмовляються сидіти в одному кафе з темношкірим, чи водити дітей до однієї школи, чи навчатися з ними в університеті. Я дуже хочу вірити, що майбутні покоління не знатимуть що це таке.

Отже. Книга зачепила в мені багато емоцій. Хотілось плакати, хотілось кричати, хотілось боротися. Єдине, що взагалі мені не сподобалося - це боги. Чи було б без них тут гірше? Дуже сумніваюся. А решта книги - 🔥🔥🔥

Всі ми прекрасно знаємо і відчуваємо, що війна ніколи не буває лагідною. Ця мерзенна штука завжди безжалісна, жорстока і кровожерлива. Де війна, там біль, сльози, втрати, смерть, несправедливість. Цього всього, на жаль, вистачає і у цій книзі. Та все ж вона не про це. А про що? Про непереможну та всемогутню силу кохання.

Герої книги — четверо молодих людей, чиї життєві дороги сходяться під час війни. Адже кохання не чекає, воно є тут і зараз, не зважаючи на жахіття війни.

Вони пройдуть бої, поранення, смерть, зневіру.... А чи зможуть зберегти свої почуття? На це питання вам дадуть відповідь...боги Олімпу. Так-так, вони теж тут є, тому що все відбувається з їхньої волі. І хоч боги всемогутні, та виявляється, що їм аж ніяк не чужі людські почуття. Тому їх історія не менш захоплива.

Одним словом, книга надзвичайно мені сподобалась. Читала позичену, а тепер обов'язково хочу мати собі, бо вона ще й дуже гарно оформлена.

Раджу до прочитання, щоб підтримати свою віру в добро, справедливість та кохання❤️

📍«Іноді мовчання говорить більше, ніж слова.»

Деякі книги мають здатність проникати глибоко в душу, і це саме така історія. Цей роман взяв мене за живе, залишив відчуття ніби я побувала у місці, де кожне слово, навіть якщо воно не сказане, має значення.

Головна героїня Джудіт, повертається додому після двох років викрадення. Вона не просто переживає трагедію, а намагається знайти себе в світі, який її не розуміє і боїться. А ще, вона не може говорити, проте емоції все ще киплять всередині…

Ця історія написана від першої особи, і я ніби стала співучасником того, що відбувається. Я відчула біль і надію Джудіт, її бажання говорити, навіть коли голос мовчить. Мене захопила її мужність, бо попри всі труднощі вона не здається і продовжує шукати правду. Вона написана так, ніби Джудіт звертається до коханої людини, і це було дуже інтимно, ніби читаєш чийсь особистий щоденник.

Це не просто цікава історія, а щось більше. Так, місцями вона може бути важка через теми, які вона порушує. Але її посил про те, що дуже важливо не втрачати віру в себе і знаходити свій голос, навіть коли все здається проти тебе.

Якщо ви шукаєте глибоку історію, яка ще довго буде у вас в серці і думках, то ця книга точно для вас. Бо вона залишає глибоке враження і варта того, щоб її прочитати.

Вам варто прочитати цю книгу, якщо Вам подобається:
- Коли книга захоплює з першої сторінки;
- Зручний шрифт для читання;
- Коротенькі розділи;
- Невеликий обʼєм;
- Цікавий стиль написання (головна героїня звертається до хлопця, якого вона кохає) ;
- Щемливі, зворушливі історії ;
- Коли в книзі розкривають вади суспільства (осуд, зневага, злість до невинних людей і т.д.)
- Якщо ви любите переживати за гг.
Ця книга прекрасна, але важка. Мені було боляче місцями читати через байдужість і жорсткість людей.
Головна героїня вражає своєю силою. Не дивлячись на те, що з нею сталося, вона не втратила чуйність, доброту, любов в інших та надію у краще.
Я безмежно радію, що познайомилася з цією історією, усім щиро рекомендую)

Розчарування минулого (вже) місяця — третя книга Джулії Беррі. З іншого боку, якби я прочитала її першою, то ніколи б не читала "Скандальне сестринство" та "Уся правда в мені" і багато б втратила. Бо ці дві прекрасні! А "Лагідна війна" — суцільний "дурник", отой, що дітям дають, аби посмоктали та й заснули.

📖 У Лондоні в 1942 році в розкішному готелі зустрілися Афродита, Арес та Гефест. Останній — у ролі зрадженого чоловіка, який вирішив викрити свою розбещену дружиноньку на черговій зраді з Аресом. На що Афродита каже "от я тобі зараз розкажу, що таке любов" і починає оповідь про дві пари, які зустрілися, покохали та до чогось врешті прийшли під час Першої світової війни.

🌺 Гефест розчулений, Гадес ще більше (звідки? а його Афродіта у свідки викликала), і тільки Аресу нудно, що капець і він ладен собі ногу відгризти, аби вийти нарешті з цієї печери висмоктаних з пальця страждань. Розумію його повністю. Відчувала те саме, але так само, як і він, була заручницею — дочитувала книгу на клуб.

🍂 Та, до речі, якби я її читала просто так, то закинула б на 50+ сторінці і залишила б гарні спогади, десь в діапазоні "мило, але не моє". Зараз же це діапазон роздратування, що витратила час.

📖Ані в історію кохання, що розповіла Афродита, я не повірила, ані в її особисті проблеми з Гефестом, що, мовляв, її неправильно люблять. На моментах, коли оповідачка багатозначно натякала, що це Та Сама Історія, а Гадес з розумінням хитав головою, в мене очі закочувалися так, що було видно гіпоталамус.

📖 До того ж, якщо відійти від мого в цілому несприйняття творів, де єдиною проблемою є *дасть-недасть* любов, то до сюжету також є питання. По твору розкидані купа ниток, які нікуди не ведуть, усі підняті теми якісь поверхово-порожні, і складається враження, наче ти прочитала оповідь водомірки, яка шмиг-шмиг-шмиг по поверхні, а потім розповідає "ой, я там таке бачила, таке бачила: там отака тінь була!" - "І що?" - "Та і всьо" - "😑"

📖 Наприклад, до чого взагалі були згадки, що розмова богів відбувається саме у Лондоні, саме у 1942 році? Так отож. Рівно з таким самим успіхом вони могли розмовляти у 1967 на Мальті, у 2098 на Марсі чи у 3496 на Альфа Центаврі.

🥐 І єдине, за що книга отримала ще одну зірочку — це згадка про "темношкірий полк", який також брав участь у Першій світовій, про що я до цього навіть не чула. Тож, зірочка за новий історичний факт, що тепер існує в моїй клаптиковій ковдрі історичних знань.

В цілому #Дафа_не_радить

Коли боги заздрять смертним...

Ніколи б не подумала, що можна поєднати Першу Світову і грецьких богів, щемливу історію першого кохання з вічними терками олімпійців. Але у Джулії Беррі це вийшло, як на мене, дуже віртуозно.

Треба мати великий талант, щоб затишно писати про війну. Здавалося б, у книзі українським по білому йде мова про криваву та жорстоку Першу Світову, тому треба налаштовуватися на своєрідний настрій і чекати чогось нелегкого. Але назва натякає — все буде лагідно, не без скла і маленьких необхідних драм, але щемливо та зворушливо.

Отже, перші несміливі почуття, все так непевно, але інтригуюче; на порозі війни ніби фатально, але все одно з надією. Гейзел і Джеймс тільки-но зустрілися, а вже змушені розлучатися, бо борг перед країною понад усе.

Але війна не тільки розділяє, вона ж і поєднує. Саме так сталося з Обрі та Колетт, шляхи яких навряд чи перетнулися б, якби американець не став воїном, а бельгійка - не втратила все, вирішивши, зрештою, допомагати армії всім можливим.

Не зустрілися б і дівчата, поєднані бажанням волонтерити і нести світові музику.

Боги, як тут багато музики, вона звучить з кожної сторінки, виграє імпровізованими джазовими нотами, пливе поміж глав класичними мелодіями. Вона поєднує все. І всіх.

Зізнаюся, на початку читання мене трохи збентежило, що оповідь веде богиня кохання і взагалі присутність богів, але їх суд і сповідь Афродити - це дуже крутий об'єднуючий хід. Зрештою співпереживаєш не тільки четвірці головних героїв, а й з цікавістю слідкуєш за балачками у готельному номері, за появою того чи іншого бога і його оповіддю.

За фасадом романтичної історії криється безліч болючих і важливих тем, деякі з яких стали для мене одкровенням. Авторка багато уваги приділяє расовій сегрегації, розкриває очі читача на відвертий расизм та жорстокість як у армії, так і загалом. Звісно, я знайома з історією боротьби темношкірих за власні демократичні права, але чомусь в контексті цієї книги мене ця тема особливо зачепила і захотілося більш докладно вивчити цей бік історії (а наприкінці книги авторка навіть радить особливо круті праці до ознайомлення).

Як підсумок: пару разів я розчулилася, а ближче до кінця обурилася від несподіваного повороту подій і знову сиділа зі слізьми на очах (спойлер собі не дозволю, але маленький натяк — Афродита і Гадес у театрі). Для мене це був сильний момент. Взагалі, щодо богів, у фіналі їх особистої історії я розпливлася, бо завжди
вболівала за цю пару в будь-яких міфах та історіях на їх основі. Хто читав — розуміє, про що я. Хто нечитав - бігом читати, ви не зможете
відірватися!

Книга читається легко, хоч і залишає по собі трохи суму, адже Арес планує наступну війну. І будуть, напевно, інші закохані й інші драми, і знову Афродита буде нейнеочікуванішим чином поєднувати серця... знову будуть втрати, але буде і надія.