Джуді Баталіон

«Світло днів. Нерозказана історія жінок руху опору в гітлерівських гето» Джуді Баталіон – це така складна, болісна, але й водночас важлива книга💔

Це документальний роман про мужніх єврейських жінок, які брали участь у створені молодіжних груп у Польщі та допомагали своєму народові боротися з нацистами. Частина з них пережила страшні знущання й стали свідками вбивств рідних їм людей. Інші – так і не побачили перемоги та загинули у жорстокому геноциді лише за те, що вони були євреями, або ж допомагали їм.

Джуді Баталіон провели велике дослідження, яке розповідає нам про найбільш відомих жінок тих часів, а саме: Реню Кукелку, Цивію Любеткін, Ружку Корчак, Фей Шульман, Зельду Трейґер та інших.

Пам'ятаю, як ще моя прабабуся розповідала мені про жахи тієї війни. Згадувала вона і євреїв, яким допомагали тоді мешканці її містечка. Навіть у свої дитячі роки мені було страшно про це думати. Але коли почала читати цю книгу, тоді вже спогади про ці розмови, наша з вами реальність й відомості з книги склалися в один пазл. І знаєте, це дуже страшно!

Так, це складна історія, але її обов'язково потрібно прочитати та завжди пам'ятати.

• Іноді деякі риси характеру людини помітні й навіть безпомилково впізнавані вже в перші години її життя – характер викарбовується в душі.

• Нацисти відкрили понад 40 000 таборів для знищення «небажаних рас»: транзитні табори, концтабори, табори смерті, трудові табори та щось середнє між ними.

• Читання ставало формою втечі від реальності й джерелом критичного знання, тому порятунок книжок став актом культурного й особистого спасіння.

• Ми застосували зброю у священній битві, щоб стати вільними людьми. – Ружка Корчак

• Читання означало втечу до іншого світу, коли можна було проживати життя героїв і героїнь, долучатися до їхньої радості та смутку нормального життя в нормальному світі, відмінному від нашого, сповненого страху та голоду.

• Нас звільнили від страху смерті, але ми так і не звільнилися від страху життя.

Напевно, кожен з нас знає, що таке Голокост. Але чи чули ви про єврейський опір нацизму? А про участь в ньому жінок? До цієї книги і я не чула.

"Світло днів" - це масштабне дослідження, яке Джуді Баталіон проводила впродовж 10 років. Вона по крихтах збирала відомості про єврейських жінок, які брали участь у боротьбі проти нацистів на території Польщі під час Другої світової війни.
Їх називають "кур'єрками", дівчат і жінок, які, ризикуючи своїм життям, рятували інших євреїв, передавали цінні відомості партизанам, проносили їжу і зброю на територію гетто, влаштували збройне повстання, робили ще безліч інших справ, щоб побороти нацизм і зупинити знищення єврейської нації.

Перед початком оповіді авторка наводить імена дівчат-кур'єрок, про яких піде мова, це допомагає краще орієнтуватися у тексті і не плутатися у героях, точніше, у героїнях книги.

Далі йде цікава і захоплива розповідь про боротьбу єврейської молоді за своє виживання під час Другої світової війни. Авторка по крихтах зібрала наявну інформацію і відновила події тих днів: від приходу нацистів і створення гетто, до знищення гетто і повстання євреїв.

Визначну роль у боротьбі протів нацистів серед євреїв відіграла саме молодь. Чому? Не тільки тому, що саме молодь зазвичай хоче змін і готова до них, а й тому, що єврейське суспільство у тогочасній Польщі давало змогу своїй молоді гуртуватися і всебічно розвиватися. Діяли молодіжні угрупування, які проводили культурні заходи, вивчали історію свого народу, розвивалися фізично і духовно. Такі молодіжні осередки під час німецького вторгнення відіграли дуже важливу роль. Їх лідери і лідерки в умовах війни згуртували молодь і організували опір нациським порядкам.

Дівчата-кур'єрки боролися на рівні з хлопцями. Вони брали участь у збройному повстанні, приєднувалися до партизанських загонів або діяли самостійно. Не всі з них вижили, нажаль. Доля кожної трагічна і варта того, щоб про неї знали і пам'ятали.

Особливо мене вразила доля дівчат, які вижили під час війни, але не змогли адаптуватися до мирного життя.

Джуді Баталіон для створення цієї книги опрацювала багато матеріалу: спомини і виступи дівчат, які пережили війну, щоденники і листи тих, хто загинув, вивчила музейні експонати, звернулася до архівів, а також зустрілася і поговорила з нащадками виживших кур'єрок. Не дивно, що значну частину цієї книги відведено джерелам і архівним фотографіям.

Ця книга обділена увагою блогерів, а дарма. Вона однозначно варта уваги. Проте події, описані на її сторінках, можуть бути триггером в сучасних умовах, тож зважайте на це.

Важко читати книжку, але авторка зібрала унікальні історії жінок і дівчат, які варті уваги. Джуді Баталіон для книжки збирала матеріал понад десять років, провела дослідження та інтерв'ю.
Книжку рекомендую прочитати тим, хто цікавиться історією.

Приблизно 30000 євреїв вижили тому, що вдавали із себе інших, їхні життя були постійною виставою. Більшість із них - молоді й самотні жінки середнього чи вищого середнього класу з «гарною» польською вимовою, документами та зовнішністю. Вони відмовлялися від усіх планів утекти чи врятуватися. Для товаришів по всій країні рух став цілим світом, вони розвʼязували питання життя і смерті, тому найбільше для них важила взаємна довіра. Настав час «битися за три рядки в історії».

Коли “виживші” приїхали в Палестину, корінні ізраїльтяни, називали новоприбулих «милом» через чутки про те, що нацисти робили мило з тіл убитих євреїв. Ізраїльські євреї вважали себе сильною наступною хвилею. Ізраїль був майбутнім, а Європа, яка понад тисячу років залишилася колискою єврейської цивілізації, - минулим. Памʼять про бійців руху опору було стерто, щоб закріпити негативний стереотип.

Ця книга висуває на передній план гостру незгоду всередині єврейської громади щодо того, як давати собі раду з нацистською окупацією. Ця історія неминуче містить єврейсько-нацистських колаборантів і єврейських повстанців, які крали гроші, щоб купувати зброю, - хитка етика на кожному кроці. Лють і жорстка риторика в спогадах єврейок приголомшують.

«Ми знали, як ділитися, працювати разом, поступатися одне одному, долати перешкоди й перемагати самих себе. Тоді ми не розуміли, як сильно ці навички знадобляться нам згодом»

Важливо викладати багатогранні історії. Оповідати історії, які не будуть чорно-білими, а викликатимуть біль своєю неоднозначністю. Ми всі мусимо чесно подивитися в обличчя своєму минулому, усвідомити, що ми ж водночас є жертвами й агресором. Розуміння не обовʼязково означає прощення, але це необхідний крок до витримки й зростання.

Супер🤩, але є великий нюанс - це не художня література, це велика наукова праця, монографія. Відповідно читається не швидко і складно. Врахуйте це, коли вирішите читати.

На що спроможна жінка? А якщо це дівчина? Єврейка? У Польщі часів WW II?

Так от, "дівчата з гетто" були спроможні на такі речі, що годі й уявити, вони виявляли таку міць характеру та силу волі, що не кожному до снаги.. Більшості з них не було 30, деяким навіть 18 не стукнуло...

Підкупити охорону, приховати зброю і передати її в буханці хліба, надрукувати агітаційні бюлетені, адмініструвати роботу підпільного спротиву, загравати з ворогом, щоб потім його знищити, підривати залізничні шляхи – на це, і навіть більше, були спроможні ці дівчатка.

Вони втікали з гетто, одягалися як арійки і йшли працювати чи розвідувати інформацію, розшукувати дані, зброю, людей, що здатні допомогти.

Історії цих дівчат та їх сімей дуже чіпляють, вражають і ранять, бо на жаль, не всі дочекались перемоги, не всі.

Читалася книга досить довго, бо це документальний роман, фактично нонфікшн, але з нею не хочеться поспішати. Переходячи від історії до історії, які, зрештою, поєднуються і стають однією лінією, я обдумувала подробиці подій, читала всі зноски та додаткові джерела.
Досить важко зразу розібратись в містах Польщі (для людини, яка жодного разу там не була та й загалом не надто цікавилась), тому на допомогу прийшла карта 😁

Взагалі історичний екскурс дуже важливий для правильного розуміння подій, але він сухувато написаний (боже, Настя, це ж документальний роман, ну), тому треба було покопирсатись.

При цьому історії самих учасниць подій читалися дуже швидко й легко, бо це крутіше всіляких шпигунських романів.

Реня, Сара, Цивія, Фрумка, Ганче, Тося та інші стали за ці 600 з хвостиком сторінок (читала "від а до я") дуже близькими, зрозумілими, своїми.

Якщо вам цікава історія боротьби, виживання та неймовірної сили тендітних жінок, то беріть цю книгу, вона вас вразить, але будьте готові, що деякі частини книги досить сухо написані, хоч їх порівняно менше, ніж історій протистояння режиму і страху загибелі.