Джонатан Гайдт пише: «Багато батьків відчули полегшення, дізнавшись, що смартфон або планшет можуть надовго захопити увагу дитини та забезпечити спокій. Чи було це безпечно? Ніхто не знав, але, оскільки інші так робили, усі просто припустили, що це нормально». Пройшло лише близько 18 років і що ми бачимо зараз? Вже низка країн заборонила користування соціальними мережами до 15–16 років, ще частина країн ввела повну заборону на користування телефонами під час навчального процесу. Жоден з урядів прямо не говорить, що технології — це зло, але вже не виходить ігнорувати той факт, що є залежність між надмірним екранним часом та погіршенням концентрації, психічного здоров’я, безпеки і соціалізації. А про булінг я вже взагалі мовчу 🙈 Та що говорити про дітей, коли я на собі відчуваю наслідки не завжди позитивного впливу соціальних мереж і скільки доводиться докладати зусиль для того, щоб контролювати свій екранний час 🤦🏼‍♀️ А в дітей лобова кора головного мозку, яка необхідна для самоконтролю, відкладання задоволення й протистояння спокусі, повністю формується лише після 20 років. Тому діти перебувають в особливо вразливому періоді, коли їм до рук потрапляє смартфон. Моя особиста думка: наскільки це можливо — відтягувати наявність смартфона у дитини, якнайдовше відтягувати реєстрацію у соціальних мережах, обов’язково — батьківський контроль, обмеження екранного часу і щоб дитина пройшла курс з кібербезпеки. На сьогодні це одна з базових відповідальностей батьків. Кожне покоління має свої виклики. Нам дісталася участь у боротьбі двох тенденцій — надмірного контролю у реальному світі та браку контролю у віртуальному.