Джон Бірмінгем

Книга про письменника-лузера, котрий не бачить радості ні в чому в житті,і описує часи проживання в зйомному помешканні з дивними (інколи і нормальними)людьми.
.
Книга легка і ненавʼязлива. Має дуже специфічний гумор і не має цензур.
.
Мені дуже нагадало роки життя в студентському гуртожитку,де деякі з ситуацій,описаних авторам,цілком могли б бути.
А деякі випадки навпаки,здалися якоюсь фантастикою 😂 але як слушно зауважив мій знайомий «з мого особистого досвіду, чим дибільніше або нереальніше виглядає версія, вона скоріш за все і мала місце бути» ,і певно я з цим погоджусь)
.
Дуже зайшов вайб дружби не дивлячись на все лайно навколо. Очікування товариша з краденою їжею або ж переживання столових приборів губкою для унітазу то дві крайності однієї суті
.
Я точно знаю що книга не зайде людям з рамками і гидуванням ,бо тут може здатися ту мач.
.
А от якщо ви любите історії по типу «Американського пирога» і Ко,то книга вам зайде😁 хоча і окутана вона в товстий шар депресивного флеру і сенсу буття😂
.
Ще оформлення. Мені дуже сподобалась сама обкладинка,і навіть те що вона мʼяка мені було доречно,бо читала в дорозі. Але і в середині ті дивні ілюстрації в точності передали той суматошний вайб .
.
Однозначно книга заслуговує бути популярною бо в ній життя як воно є)

Тут Австралія постає з іншого боку, це не великий гарний Сідней... Це історії про людей, в яких інколи не було нічого і жили вони в таких квартирах і районах, про які інші люди воліють навіть не знати.
Це автобіографічна історія автора про його життя в "трущобах", де оренду ділять на 3-5 людей. Хтось тікав із дому, когось проковтнуло велике місто, а комусь просто не пощастило...

Переважно це про алкоголіків, наркоманів, клептоманів та ще цілу купу народу з різними проблемами та життєвими історіями. Інколи це веселі, смішні, тупі історії... Але потім я згадувала, що автор реально жив так і в мене мурашки по шкірі бігали. Бо це реально страшно, а подекуди шокуюче!

Те, як пише автор мені дуже сподобалось✨ Це дійсно дуже круто розказані історії, і коли читаєш моментами відчуваєш, що сидиш там на коричневому дивані.