Навряд чи у нас в Україні справді існували такі екстремальні умови для спільного проживання кількох людей в одному просторі, як це було ще зовсім нещодавно в Австралії. Серйозно. Ця книга викликала в мене справжній культурний шок! Коли ти бачиш в австралійському серіалі або повну глушину навколо гір з дикими кенгуру, або охайні двоповерхові квартири, ти ніколи не допускаєш думки, що може існувати щось ПОМІЖ ними: страшенно занедбані будинки, де набивається по п'ять-шість осіб, і не всі з них іще можуть тримати місця в чистоті, а коли ще гірше - не можуть і вжитися між собою. Люди, які втекли з дому, в яких немає грошей, але серед них трапляються суб'єкти на диво високооплачуваних роботах (і яким ОДНАКОВО бракує грошей, аби винаймати житло самостійно). І головне правило (з яким я повністю погоджуюсь!): ніяких торчків! Хоча я додала б сюди іще одне: і жодних алкоголіків теж! Тим ця книжка й огиднувата: усі "принади" життя з брудними й забрьоханими людьми, які не стежать навіть за собою, не те що за оточенням, тут розкриваються уповні, і сам автор часто ледь не з гордістю долучається до них. Не знаю, чи витримала б таке життя (бо автоматично не сумнівалася в тому, що описане - правда), але єдине, що можу сказати - якщо цим людям вистачало сміливості та впевненості у собі це пройти, то загалом це гідно поваги.

Книга про письменника-лузера, котрий не бачить радості ні в чому в житті,і описує часи проживання в зйомному помешканні з дивними (інколи і нормальними)людьми. . Книга легка і ненавʼязлива. Має дуже специфічний гумор і не має цензур. . Мені дуже нагадало роки життя в студентському гуртожитку,де деякі з ситуацій,описаних авторам,цілком могли б бути. А деякі випадки навпаки,здалися якоюсь фантастикою ? але як слушно зауважив мій знайомий «з мого особистого досвіду, чим дибільніше або нереальніше виглядає версія, вона скоріш за все і мала місце бути» ,і певно я з цим погоджусь) . Дуже зайшов вайб дружби не дивлячись на все лайно навколо. Очікування товариша з краденою їжею або ж переживання столових приборів губкою для унітазу то дві крайності однієї суті . Я точно знаю що книга не зайде людям з рамками і гидуванням ,бо тут може здатися ту мач. . А от якщо ви любите історії по типу «Американського пирога» і Ко,то книга вам зайде? хоча і окутана вона в товстий шар депресивного флеру і сенсу буття? . Ще оформлення. Мені дуже сподобалась сама обкладинка,і навіть те що вона мʼяка мені було доречно,бо читала в дорозі. Але і в середині ті дивні ілюстрації в точності передали той суматошний вайб . . Однозначно книга заслуговує бути популярною бо в ній життя як воно є)

Тут Австралія постає з іншого боку, це не великий гарний Сідней... Це історії про людей, в яких інколи не було нічого і жили вони в таких квартирах і районах, про які інші люди воліють навіть не знати. Це автобіографічна історія автора про його життя в "трущобах", де оренду ділять на 3-5 людей. Хтось тікав із дому, когось проковтнуло велике місто, а комусь просто не пощастило... Переважно це про алкоголіків, наркоманів, клептоманів та ще цілу купу народу з різними проблемами та життєвими історіями. Інколи це веселі, смішні, тупі історії... Але потім я згадувала, що автор реально жив так і в мене мурашки по шкірі бігали. Бо це реально страшно, а подекуди шокуюче! Те, як пише автор мені дуже сподобалось✨ Це дійсно дуже круто розказані історії, і коли читаєш моментами відчуваєш, що сидиш там на коричневому дивані.