Те, що трапилося в "Іграх Немезиди", отримало не менш глобальне, руйнівне й смертоносне продовження у "Попелі Вавилону". Доля Сонячної системи й людської раси опинилася на тонкій межі життя й остаточної загибелі…
Цього разу розповідь ведеться від імені майже двох десятків персонажів, дозволяючи побачити події з різних ракурсів та краще усвідомити увесь їхній масштаб й критичність, в тому числі і з моральної та психологічної точок зору. Це:
🔹 члени команди "Росинанта" (разом з Боббі та Кларіссою), котрі знову опинилися в епіцентрі подій;
🔹 Марко Інарос і Філіп з "Пелли" - флагмана Вільного флоту, відповідальні за весь створений хаос;
🔹 кілька давніх знайомих: науковець Пракс з Ганімеда; Мічіо Па - колишня старпомка капітана "Бегемота", а тепер капітанка "Коннахта", котра пристала до Вільного флоту; а ще представники різних гілок ОПА: Фред Джонсон зі станції Тайко та Андерсон Доуз з Церери;
🔹 епізодичні персонажі - техніки зі станції Медіна;
🔹 і звісно ж, неповторна Авасарала, на чиї плечі впала відповідальність за Землю та координація дій Об'єднаного флоту Землі, Марса та Поясу проти Вільного флоту.
Повставши проти економічного і військового тиску Землі та Марса на Пояс, Вільний флот взяв під контроль систему і зачинив кільцеву браму для наскрізного руху, створивши проблеми для колоністів.
Внаслідок бомбардування астероїдами потрощена Земля вмить втратила третину населення, а колапс продовольчої, санітарної та медичної інфраструктури спричинив нову хвилю смертей. Хай там що, колиска цивілізації ніколи не зможе повністю оговтатись від катастрофи.
Марсу теж дісталося. Програма тераформування і так опинилась під загрозою, а переворот, криза влади та втрата вагомої частини флоту значно погіршили і без того складне становище планети.
Але й поясанам рано святкувати перемогу. "Пояс нарешті скинув ярмо внутрішніх планет, отримавши станцію Медіна в самому центрі кільцевої брами, єдиний дієздатний флот у Сонячній системі та вдячність мільйонів поясан. В історичній перспективі це була наймасштабніша декларація про незалежність і свободу за весь час існування людської раси. Та, щоб до перемоги не додалося ще й наймасштабніше вимирання від голоду, треба було щось робити тут і зараз."
Ідеолог, провідник та адмірал Вільного флоту виявився не таким вже й чудовим лідером. "Інарос був павичем, що прокладав собі шлях харизмою та насильством". Коли його вчинки почали дедалі більше розходитися з декларованими намірами, це породило певну стурбованість серед союзників, змусивши деяких переглянути свої попередні рішення. "Марко проголосив себе захисником, якого потребує Пояс, а виявилося, що він взагалі ніякий не захисник".
Старі союзи руйнуються, формуються нові коаліції, існування яких ще донедавна не можна було б навіть уявити; переглядаються тактики і стратегії; змінюються погляди і принципи; людяність, шляхетність, самовідданість й турбота про рідних і загальне благо поставлені на шальку терезів супроти особистих амбіцій і загрози тотального знищення у масштабах Сонячної системи.
Ще ж не слід забувати про небезпечних зрадників з Марсу, що сховались в одному з нових світів; про щось невідоме, що жере кораблі, коли ті проходять крізь браму; і про викрадений зразок протомолекули – рано чи пізно вони дадуть про себе знати.
Утім, попри загальну атмосферу напруги, тривоги, непевності, очікування, шалу бою та гіркоти втрат, не позбавлена книга і гумору, що час від часу яскравими феєрверками розганяє темряву. Чого лиш вартий епізод про "день ніг" в Авасарали та коментар Голдена про свого механіка: "Тому що він Еймос. Як-от пітбуль. Він здатен вирвати тобі горлянку, і ти про це знаєш, але ж там така безмежна відданість, що хочеться просто взяти й обійняти його."😄
"Експансія" залишається чи не ідеальним втіленням космоопери і наукової фантастики з шикарним набором харизматичних і неоднозначних персонажів, широким розмахом подій, увагою до психологічного й морального аспектів розповіді. Сподіваюсь, на "Persepolis Rising" чекати не довго.
Анонім
Чудова наукова фантастика з цікавим описом майбутнього, космічними боями та масштабними вибухами. Під час читання виникають думки, що людська дурість і політичні амбіції завжди були й будуть тригером, що знищить усе живе і на нашій планеті, і на інших. 9.5/10
Анонім
