Джеймс С. А. Корі

Друга частина не менш цікава, ніж перша. З'явилися нові персонажі, які такі ж цікаві, як і наші старі знайомі. Як і в першій частині, лінії різних персонажів з часом пересікаються і ми спостерігаємо за тим, як вони уживаються один з одним.
Динаміка оповіді на такому ж високому рівні, що і в першій книзі, тож читається не менш цікаво.
Кінець дуже заінтригував, але для себе прийняв рішення поставити на паузу цю серію і почекати коли перекладуть більше книг, щоб прочитати все разом.

Чудова та динамічна історія. Подобається що в книзі постійно відбувається якийсь екшн і відсутні описи пейзажів на 10 сторінок. Завдяки цьому книга читається на одному подиху.

Також в книзі дуже цікаві персонажі і їх взаємовідносини. Хоча спочатку мені не дуже подобався Міллер і я хотів пошвидше перейти до частини з Голденом, але далі моя думка змінилась і він став мені подобатись не менше ніж Голден, а може навіть і більше.

Окрім саме фантастики і польотів в космосі в книзі є політика і дипломатія, детективна складова і, звісно ж, романтичні стосунки, книга не перевантажена технічними термінами, тож думаю майже кожен зможе знайти в ній щось цікаве для себе.

Загалом я не люблю жанр наукової фантастики в літературі, серед книг які читав це Дюна, Квантовий злодій, Планета мавп і напевне все. Не бачив я і серіал, але після прочитання книги напевне подивлюся (правда зробивши перерву, щоб дивитися серіал трохи свіжішим поглядом). Що стосується книги, то це чудовий мікс наукової фантастики, бойовика, детективу, трохи навіть мелодрами (адже історій кохання тут аж дві, і жодна без хеппі енду у класичному розумні). Історія поступово перекидає нас між двома персонажами, один по неволі став капітаном, другий же законник, який готовий на все аби докопатися до суті. У героїв різний світогляд і тому дуже цікаво спостерігати, коли їх історії все-таки пересічуться. Проте не звикайте до персонажів, мруть вони досить активно, особливо у першій половині книги; а ще зраджують, намагаються просто вижити, а потім — врятувати весь світ. Чи вийде це? Не будемо спойлерити.
А ще наукова складова не надто перевантажена фактажем (як у Квантовому злодії), тому читати легко, історія динамічна, тому не дивно що екранізована. Так що якщо любите гарні перестрілки в космосі, розслідування, зомбі (не в своєму роді), інтриги політичні та любовні, якщо любите подорожувати космосом (але невеликим, знайомим, без відкриття нових світів), то ця книга обов'язкова для прочитання.

"Ігри Немезиди" - це та сама стара добра космоопера, яку я очікувала від серії "Експансія", з персонажами, які є кращими з найкращих у своїх галузях (і найкращими майже в усьому іншому, за що вони беруться).
П'ята частина добряче відрізняється від перших чотирьох книг. По-перше, немає нових цікавих персонажів, хоча ми дізнаємося набагато більше про історії Алекса, Еймоса та Наомі.
По-друге, я хочу більше протомолекули. БІЛЬШЕ. Більше про таємницю протомолекули, інопланетну расу, яка її використовувала, та іншу таємничу расу, яка вчинила геноцид над протомолекулярною расою.
По-третє, кільця відкрили величезний всесвіт з необмеженою кількістю планет і видів, на яких вони могли зосередитися. А весь час витрачається на Землю/Марс/OПA і космічну політику. Політична драма — це все добре, але я читаю цю серію заради таємниць зірок.
І до перекладу. З усією повагою до перекладача, RIP. Одразу впадає в око, що було зроблене літературне редагування: вираз "дучка в дупі" з 4 частини тепер звучить "дірка в дупі" або "дуподірка" та зустрічається в тексті більше десяти разів (що все-таки значно менше, ніж в попередній частині).
Значення окремих слів не допомогли розтлумачити навіть ґуґл і друзі, що читають "Дідо Иванчіка" без перекладу (як-от "скузуватися").
Переклад добряче уповільнив швидкість мого читання. Я спотикалася через деякі діалоги і по кілька разів перечитувала їх, щоб зрозуміти, про що там йдеться.
Більшість сюжетних ниток з минулих частин розвитку не має, а нова загадка додана наприкінці епілогу. Оскільки на Землі, Марсі та на астероїдах все стало справді погано, я не можу дочекатися, щоб побачити, що автори зроблять із продовженням, оскільки в кінці цієї книги все залишилося дуже похмурим.

Ця книжка — це прям все, що я так люблю в космічній фантастиці (хіба що без інопланетян, а я люблю інопланетян 😢), але їхня відсутність не вплинула на мої враження, звісно 😏

За час цієї мандрівки, мені дуже полюбилась команда Росинанта. Вони неймовірні. А Еймос взагалі моя бусінка, буду битися за нього 🤭

Також тут є Міллер. Міллер, якого я дуже сильно полюбила. Він і не хороший персонаж, і не поганий. Він звичайна людина зі своїм моральним компасом. Оце мені найбільше в ньому подобається — він не намагається бути таким, яким його бачить Голден

А ще, мені дуже сподобався світоустрій. Земля, Марс, Пояс. Це неймовірно продумана система і те, що поясани навіть зовнішньо відрізняються від землян, це неймовірно класно 😍

І, звісно, ніхто не може жити у спокої і мирі, завжди хтось комусь не подобається і хтось хоче піти на когось війною, дай тільки маленьку можливість...

Перша частина циклу мені неймовірно сподобалося, дуже раджу тим, хто любить фантастику 😍