Для мене це жорстокий булі-роман. Зграя молодих, незрілих, морально не сформованих багатіїв, які народилися із золотою ложкою в роті та золотими унітазами у своїх маєтках. Психічно травмовані персонажі, які, наче гієни, обирають собі слабшу жертву й нападають на неї. Але є наша Мейбл. Дівчина, яка пережила важке життя, вирвалася з нетрів бідності та отримала шанс навчатися в Кінґстоні завдяки стипендії. І вона далеко не така легка здобич, як їм хотілося б. До останнього бореться за свій шанс. Сама книга для мене була ну дуже повільною. Тепер я розумію, чому її розтягнули майже на 400 сторінок і аж на 10 книг у серії. Усе читання для мене зводилося до одного: — «Ти мене боїшся?» — «Ти повинна мене боятися!» — «Чому ти мене не боїшся?» Я така: «Та визначся вже, хлопче! Мені тебе боятися чи ні?» 😂Для мене герої так і залишилися нерозкритими. Окрім того, що вони всі, здається, мають серйозні проблеми з головою, я про них майже нічого не дізналася.І окреме «дякую» Венсу за останні слова. Якби знала про це раніше — навіть не починала б читати цю книгу. До останньої сторінки я сиділа зла й буквально закипала від того, що відбувається. Наступну частину я точно читати не буду. Такий стиль написання — зовсім не моє. І окремо виділю жіночий статевий орган «Поцька» це капець😅 Вибачаюсь перед тими, хто в захваті, але кожен має право на свою власну думку. Моя саме така🤝

-10000/10 Викрадення, насилля, торговля людьми. В моїй голові ці речі неможливо романтизувати. Але якщо вас сподобалось Ґудзики та мереживо, то і ця книга вам зайде.