Досить специфічна книга.
Авторка надихнулася справжнім ляльковим будиночком Петронелли Ортман, який зберігається в музеї в Амстердамі. Однак історія в книзі повністю вигадана і не є біографією.
Знаючи це, краще розумієш появу містичної лінії з будиночком і Мініатюристом. Але, на мою думку, ця лінія була абсолютно зайвою: вона не мала впливу на сюжет і залишилася до кінця нерозкритою.
Персонажі досить специфічні: ніби й різні, з власними історіями, але їхня глибина лишилася недослідженою. Ми бачимо їх очима 18-річної Нелли, яка знала їх усього чотири місяці. І враховуючи їхню поведінку та ставлення до неї, для мене залишилося загадкою, як і коли Нелла встигла, так ними перейнятися.
Історичної складової мені теж бракувало. Попри заяви авторки про глибоке дослідження побуту голландців XVII століття, ця атмосфера у книзі не відчувалася.
Так, загадки і несподівані повороти були. Але весь сюжет зрештою звівся до розкриття сімейних таємниць, і це залишило дивний післясмак.
Фінал виявився невизначеним, без справжнього завершення історії. Яка головна ідея цієї книги? Незрозуміло. Врешті-решт вона нічого мені не дала.
Читалося цікаво, але хотілося б, щоб усі ці секрети вели до чогось більшого, а не залишали по собі відчуття порожнечі.
Анонім
Котолог
