Джером Д. Селінджер

"Дев'ять оповідань"...дев'ять історій, вирваних з життя... Дев'ять розповідей, що несуть в собі любов, таку тягучу тугу, подекуди смуток, внутрішні страхи, якесь відчуття невідворотності.

Я десь читала, що Селінджер писав ці оповідання за принципами санскритської поетики. Але на тому я не знаюся, а отже, просто скажу, що деякі з них мені спочатку були незрозумілими...настільки, що поверталась до них кілька разів. Та кожне є напрочуд легким для прочитання і, безперечно, залишає по собі сліди десь в голові та серці.

на жаль, для мене Селінджер (як і Бредбері) - автор однієї книги (очевидно про які йде мова).
з іншими творами у нас з ними не сходиться. ледь дочитала.

Враження від цієї книги серед читачів діляться на дві категорії.
Перша – хто обожнює подібну літературу та возвеличує її. Та друга – хто не розуміє чому ця книга належить до «золотої колекції» світової класики.
Я приналежу до першої категорії, оскільки вважаю, що цей твір необхідно непросто прочитати, а й перечитувати декілька разів.
Як мінімум двічі!

Один раз, коли стаєш підлітком, так як головний герой Голден розповідає про цей період свого життя, про свої погляди та переживання. Нерозуміння дорослих, зневіра, страх через майбутнє… Все це сплетень у клубочок в його голові. Чи відчував хтось подібне? Звісно, що так. В цьому і секрет успіху книги. Що може найкраще поєднати головного героя з читачем ніж власний пережитий досвід? Думки, які на сторінках «Ловця у житті» неодноразово відлунювали в наших головах.

Другий раз, коли стаєш дорослим. Для того, щоб згадати самого себе в молоді роки і зламати місток між своїм поколінням та більш молодим.
Хто б не хотів залишитися невинним як дитина і ніколи не побачили прірви в своєму житті, яка чекає у дорослому житті? Згадаймо, як в дитинстві все сприймалося набагато легше та простіше. Проте, час не повернути і якби не хотілося зупинити час, все таки потрібно дорослішати.

До цієї думки дійшов і Голден, який почав учитися розуміти світ і життя, і тому його бунт логічно завершився - замість утечі, він обирає залишилися та прийняти наслідки. Тікати завжди легше, ніж залишатися і відстоювати свої ідеали.

Прочитала цю збірку на одному подиху, хоча я не поціновувач короткої прози. Але ця книга мене настільки вразила, що дочитавши її в мене виникло бажання знов її відкрити і почати все спочатку. Дуже глибокі оповідання, красиво написані, зі змістом, із почуттям, з правильними акцентами. Читайте. Насолоджуйтесь.

"Ловець у житі" Дж. Д. Селінджера є одним з найбільш обговорюваних і складних романів ХХ століття. Ця книга викликає різноманітні відгуки: для одних це шедевр, для інших - неймовірно нудний та переоцінений твір.

Сюжет роману розгортається навколо 16-річного підлітка Голдена Колфілда, який розповідає про свої пригоди у Нью-Йорку після того, як його виключили з престижної приватної школи Пенсі. Холден вирішує не повертатися додому, а натомість провести кілька днів у місті, де він зустрічає різних людей, стикається з численними труднощами та роздумує про своє життя.

Головний герой сприймається різними читачами по-різному. Одні вважають його символом підліткової відрази до фальші. Вони бачать у ньому чутливу особистість, яка переживає дорослішання та смерть свого брата, в той час як її зраджують усі авторитетні фігури та особи, яким він довіряє. Інші вважають його зухвалим, зарозумілим та претензійним, критикуючи за відсутність реального життєвого досвіду, адже хлопець із заможної сім’ї.

Вперше я прочитала цю книгу у школі, і тоді вона просто перевернула мій світ. Я відчувала спорідненість із головним героєм, розуміючи брак розуміння оточення та самотність у натовпі. Слова Голдена відгукувалися у моїй душі, і я захоплювалася його баченням світу.

У дорослому віці мій захват трохи пригас, але я все одно читала "Ловця у житі" із задоволенням. Роздуми Голдена залишилися такими ж важливими та значущими, хоч я вже дивилася на його пригоди крізь призму власного життєвого досвіду. Кожне нове прочитання приносить нові відкриття, і ця книга продовжує впливати на мене на різних етапах життя.

"Ловець у житі" — це чудовий роман про дорослішання, підліткову тугу, невинність, самотність та біль дорослішання. Він завжди пробуджує різні почуття, про які ти навіть не підозрюєш. Але не варто обмежуватися лише одним прочитанням. Дайте книзі шанс на різних етапах вашого життя, і ви знайдете в ній нові смисли та емоції.

“I am always saying "Glad to've met you" to somebody I'm not at all glad I met. If you want to stay alive, you have to say that stuff, though.”

Досить контрастна книга. Тут немає захоплюючого сюжету, це твір сповідь, потік свідомості 17-річного хлопця про цей світ, людей, зобов'язання, умовності, дурниці.

Книга нагадала склянку з алкоголем розбавленим водою з численних кубиків льоду: смак десь є, але та вода з льоду не дає відчути його повною мірою.