Ця історія продовжується з того місця, де все зупинилося в "Іграх спадкоємців" — Айворі все ще намагається з'ясувати, чому покійний мільярдер Тобіас Готорн залишив їй весь спадок. Яка б не була причина, Айворі знає, що відповідь пов'язана з певною людиною і тому продовжує розгадувати загадки старого.
📖
Після довгих роздумів я дійшла висновку, що книга мені таки сподобалася. Вважаю, що варто прочитати, хоч вона явно має синдром "другої". Можна сказати, що продовження готувало підгрунтя для третьої частини.
Якщо спочатку я думала, що тут буде більше романтики, адже в "Іграх спадкоємців" утворився виразний любовний трикутник, то зрештою нічого такого не отримала. У фіналі наче як зрозуміло, кого обрала Айворі, але, як на мене, більше хімії відчувалося з іншим братом.
Стосовно самих загадок, то я розраховувала на збільшення напруження, але на це не очікуйте. Продовження виявилося скоріше заплутаним (у сенсі хаотичності), ніж розумним і продуманим. Айворі частенько була невпевнена в своїх діях, а деякі відповіді знаходилися через підказки ще з першої частини (чому їх не помітили тоді?). Добре, що Ксандер був, бо без нього ми б не дійшли до фіналу 😅
Деякі другорядні персонажі відійшли на задній план (шкода, бо Неш мені подобався), зате з'явилися нові (Макс дуже кумедна і додала певного гумору в історію). Орен і Аліса — профі, що ось уже другу книгу доводять це. Не з однієї халепи вони витягли Айворі. Було б добре, якби вони були разом (а чом би й ні?)😏
~
Якщо вам здалося, що відгук негативний, то це не так. Насправді у продовженні була купа відкриттів. І про маму Айворі, і про тата. І про загиблого дядька хлопців Готорнів. Сама Айворі виросла як персонаж і ці зміни були на краще. Та що там, навіть шалений Джеймсон дещо змінився. Ну а Ґрейсон так і залишився моєю солодкою булочкою, але чує моя дупа, що йому доведеться винести ще купу лайна.
📖
Книгу я із задоволенням проковтнула за два вечори, бо дійсно було важко відірватися, тож однозначно раджу👌