Дар'я Анцибор

Дар’я Анцибор у своїй книзі "Під подушку чи під ялинку?" занурює читача в захопливу подорож українськими святами, відкриваючи їх через антропологічну призму. Авторка майстерно поєднує історичний, культурний та соціальний аналіз із теплими нотками особистих роздумів, створюючи текст, який не лише інформує, а й викликає емоції.

Книга присвячена традиціям і звичаям, які супроводжують українські зимові свята, зокрема День святого Миколая, Різдво та Новий рік. Анцибор глибоко досліджує, як ці святкові практики формувалися протягом століть, як вони змінювалися під впливом різних історичних подій та культурних тенденцій. У книзі багато уваги приділяється питанням символізму та значення свят.

Одним із найсильніших аспектів книги є спосіб, у який авторка досліджує перехрестя між сучасністю та традицією. Читач відкриває, як стародавні обряди і вірування інтегрувалися у святкову культуру сьогодення. Наприклад, Анцибор розповідає, як святий Миколай, персонаж із християнської традиції, поступово трансформувався в сучасного "доброго дідуся", який дарує подарунки дітям.

Авторка також акцентує увагу на локальних особливостях святкувань. Вона порівнює, як відзначають Різдво в різних регіонах України, і виявляє, що навіть у глобалізованому світі ці локальні особливості продовжують зберігати свою унікальність.

Ще одним важливим аспектом є вплив політичних та економічних чинників на святкову культуру. Наприклад, як радянська влада трансформувала українські зимові свята, популяризуючи образ Діда Мороза та зміщуючи акценти з релігійних традицій на світські.

Мова книги легка, але в той же час інтелектуально насичена. Авторка вміло балансує між науковим стилем і живим, захопливим викладом, що робить книгу доступною для широкого кола читачів.

"Під подушку чи під ялинку?" — це книга, яка не залишить байдужими тих, хто цікавиться українською культурою, традиціями та антропологією. Вона нагадує про важливість свят як джерела радості, ідентичності та єднання, а також спонукає замислитися над тим, які сенси ми вкладаємо у наші щорічні обряди. Дар’я Анцибор вдало поєднує науковий підхід із людяністю, що робить цю книгу чудовим вибором як для читання під подушку, так і для подарунка під ялинку.

Хороша книжка про наші різдвяні свята.

Дізналася багато цікавого або підгадала і систематизувала вже знане.
Наприклад, чому кутя робиться з цільних зерен (у моїй сім'ї з пшениці, а в чоловіковій з рису)? Тому що зернята помирають і відроджуються як Ісус.
Або про те ще Ґете (який жив у другій половині 18 століття) мав песика, якому поставив окрему ялинку, яку прикрасили солодощами.
Або про те, що Кирило з Мефодієм
приїхали в гості до папи в Рим з традиційним на той час подарунком — мощами одного святого. Це переконало папу дати дозвіл перекласти Біблію.
Або про те, що Леся Українка ходила з ріднею колядувати, щоб зібрати гроші на Просвіту.

Дещо було менш цікаве, але книжка хороша.

Ну що, як хочете отримати подарунок: під ялинку чи під подушку! 

Насправді це дуже складне питання. Авторка книги намагається по поличках розкласти усе про різдвяно-новорічні свята.

Хто такий Миколай? І чи дійсно він приносить подарунки? Звідки Дід Мороз? Як радянська влада спотворила цей образ? "Ставити дідух чи ялинку?" - от у чому питання. Яке свято головніше - Різдво чи Новий рік? На ці та інші питання ви знайдете відповідь в цій книзі.

Легко. Цікаво. Коротко. Доступно. 

Можу радити тим, хто бажає розширити кругозір та дізнатися трішки більше про, здавалося б, давно відомі речі.

Дуже класне і цікаве дослідження, якщо ви, як і я, вже заплутались в тих святах, хто і куди приносить подарунки, коли і де вперше почали ставити ялинку, як атрибут зимових свят.
Спочатку трохи нуднувато було, бо авторка починає прям дууже здалека, але коли доходить в оповіді до ближчого до нас часу і розповідає, де на території України вперше ставили ялинку і при яких обставинах - от звідти стає прям захопливо.
Особливо раджу тим, хто любить ділитись цікавими фактами з оточуючими)) бо мені це сподобалось)