📖Книга «Гітлер, Сталін, мама й тато. Як ми родиною дивом вижили» — зворушливі мемуари Даніеля Фінкельштейна про те як батькам автора поталанило уникнути трагічної долі, яку призначили їм тодішні диктатори і вціліти під час жаскої Другої світової війни. Людиноненависницькі режими, нацизм і сталінізм, завдали його родині невимовних страждань, занурили у тотальну емоційну хитавицю. Втім, не здолали їх❤️‍🩹 🖇Книга вражає вже з передмови, створеної автором 17 грудня 2024 року. Уявляю як він писав її у засніженому Львові, смакуючи каву по-східному у «Вірменці». У тому самому місті, з бароковим як у пісні «Один в каное» небом, про яке Даніель Фінкельштейн знав ще з раннього дитинства. Його батько залишався відданим Львову все життя, хоча після депортації ніколи туди не повертався. Йому лише снились імпозантні фасади, пелехаті квітучі монарди у вохристих випалених горщиках, бруковані вулички в м'якому сяйливому світлі ліхтарів. ✒️ «Цю книгу присвячено моїм братам і сестрам, моїм дітям і дружині. Але я вирішив присвятити це видання ще й іншим людям: я присвячую його мужньому народові України. Нехай це додасть вам сили та рішучості. Нехай наблизить, бодай на якусь крихту, вашу перемогу», – пише автор. 🖇Теплим щемом торкаються серця слова матері письменника Міріам. У них сховане осердя життєствердності, вміння бачити в собі найцінніше – себе. Саме ця жінка зворот савітлини із власним зображенням авторства Гаррі Бордена, котрий опублікував фото людей, постраждалих від Голокосту, підписала великими літерами так: ✒️ «Я сприймаю себе насамперед як людину, дружину й матір, а вже потім як людину, що вижила». ❤️‍🩹Цим словам Міріам була вірна завше, вони підносили її над усім пережитим і не дозволяли минулому взяти гору. 📖Мемуари про тяглість між поколіннями, про широкі крони родинних дерев, бузкові відсвіти надій, крислаті капелюхи, котрі так обожнювала носити прабабуся автора. Її стиль життя, він описує із виразним теплом: 🖇 «Після того як тато йшов на роботу, Люся вирушала на закупи до місцевих крамниць по молоко і м'ясо, вдягнена в сніжно-білі рукавички, розкішне сукняне пальто й елегантний капелюшок. Ця невідповідність була для нас не лише предметом кпинів, але й об'єктом гордості. Кожен крамар знав її як Леді з Гендон-Сентрал». ❤️‍🩹Пережита євреями жахлива Криштелева ніч, коли нацисти розбивали в друзки вітрини їхніх закладів, втрата близьких, домівок, біль. У цій книзі історія сім'ї як історія світу. І попри все тут є надія, віра, вміння навіть після пережитого носити капелюшки, варити каву й триматись обіруч за життя. За його тривкість і невловиму, а відтак безмежну, цінність!