Чхве Ґюсок

Свого часу поклик пекла зацікавив мене на етапі нетфлікс адаптації. Сюжет одразу здався цікавим. Тож після анонсу варварів, я чекав з нетерпінням. І ось дочекався.

Історія оповідає про нове містичне явище - поклик пекла. Невідомий привид виголошує вирок та дату смерті жертви, за її гріхи (але це точно). На цьому зав'язується основний концепт серії - містичне явище, секта що його використовує та поводження суспільства загалом.

Перший том оповідає про історію детектива Джіна Ґьохуна та лідера культу «Нової істини» Чон Джінсу. Одного дня на шмаття було розірвано людину. Детективу кажуть перевірити слід одного молодого лідеру культу, який пропагує новий порядок. Водночас мати двох дітей Пак Чонджа отримує поклик. «Нова істина» пропонує солідну суму за показ поклику в прямому ефірі на що та погоджується. Поліція ж намагатиметься віднайти сенс у всьому цьому.

Загалом перший том чіпляє саме хімією персонажів. Протиставлення лідера культу та старомодного детектива. Плюс окрім цього є ще декілька цікавих сюжетних моментів, таких як поведінка сина детектива, фанатичні копи та радикальна гілка культу - стріли (це взагалі був крутий сценарний та графічний прийом). Подобається як ті чи інші деталі вистрелять далі по сюжету. Сюжет доволі динамічний і читаєш на одному подиху. Також тут вводять ще двох важливих персонажів адвоката Мін Хєджін та наступницю культу Кім Чонхіль.

Другий же том відбувається після кількох років після подій першого. Світ прийняв поклик пекла та «нову істину». Чон Джінсу пропав. Кум Чонхіль тепер керує "новою істиною". Вирішує долі людей, має вплив. Так доля їх зводить з режисером Пе Йондже, який не вірить у поклик, і відкрито опирається співпраці. До того моменту, поки не дізнається що його новонародженій дитині поклик дав три дні. Як же так? Що могла зробити дитина, щоб отримати поклик. Це і є одна з основних зав'язок другого тому. Чи дійсно це поклик грішників? Чи можливо це щось інше.

Спочатку я думав другий том буде трохи "лайтовіший", але він швидко бере тебе за нирки та занурює знов у цей світ. У ньому є цікаві сюжетні повороти, можливо трохи передбачувані. Але відкритий фінал прям дуже розкачує думки. Світ став гірший, культ у всю хуярить свою ідеологію, насаджує свою правду, люди готові вбивати за культ чи за будь-яку іншу команду. Звісно є й люди що цьому протистоїть. Група невідомих допомагає людям сховатись від поклику.

Цікаво що автор запланував далі. Хто ці потвори з пекла? Який принцип дії поклику? Що стало з детективом? Куди ми з цього поїдем далі? Що станеться з божим дитям? яка його доля? що за сюжетний твіст нам спойлернули у дорамі?! Певно я таки не втримаюсь до виходу продовження і гляну другий сезон на нетфліксі.

Так. вище я писав про боже дитя. Дитина пережила поклик пекла через захист своїх батьків. І це ще один вух який поворот. 

Що ж до самої нетфлікс адаптації. То вона непогана. Перший сезон якраз охоплює перші 2 томи видані у нас. Другий же сезон вийшов геть неочікувано (менш ніж пів року тому). Щоправда, для мене недоліком був не зовсім вдалий підбір акторів, зміна полу деяких персонажів та загалом серіал трохи повільний та провисає всередині. Після вебтуна було прям "повільно". Ну й мені не дуже зайшов образ Чон Джінсу. Він був просто ніякий.

Але я неодмінно чекатиму продовження. Світ прям цікавий, і цікаво куди це все далі приведе.

Не зачепило 💀

🔥 Найчастіше згадуване слово у відгуках до цієї ман(далі не розбірливо, бо я точно не в курсі, яке це називається) — boring.

💀 І от, знаєте, да. Начебто і задумка кльова: пред світлі очі персонажа являється обличчя жінки в сльозах, яка повідомляє, коли той помре з точністю до секунди. І таки да, таки являються троє з рундука, однакові з лиця, сжирають тіло і до побачення, євробачення. Шикарний привід для буйного розквіту секточек, які точно знають, що то був страшний грішник, і його забрали у пекло сотона-експресом. Фанатіки камлають, лідери сект оруть, нарід шо ті баранці, погодливо мекають.

☠️ Але якось всьо то реалізовано геть нецікаво: дій мінімум, жахів крапелиночка, зате пафосу хоч греблю гати.

🔥 Надто корейське, як я розумію з пояснень досвідчених колежанок, бо досвіду із корейською культурою в мене мінімальний мінімум - морковку по-корейські люблю, з фільмів хіба що з дитинства пам'ятаю "Хон Гіль Дона", який десь так само пафосно літав між дахами, з книг — тільки "Кім Джійон, 1982 року народження" знаю.

💀 Можливо, я чогось не вловила. Можливо, просто не мій стиль: хотілося або більше горору, або тонкішої психології. Сподіваюсь, комусь іншому пощастить з цією ман(далі-нерозбірливо) більше.