Браян Олдісс

🌱 Психоделічний постапокаліпсис від одного з найсильніших фантастів ХХ сторіччя, про світ, у якому найвищою ланкою харчового ланцюга стали рослини.

Книга, що не викликає жодної емоційної привʼязки, але засмоктує і не відпускає,
не дізнаєшся, чим все завершилось.

Чим взагалі таке може завершитись…

Людство чіпляється за останню ниточку, щоб вижити попри все, навіть коли сенсу в цьому вже особливо не лишилось - бо це історія про світ, якого вже ніщо не врятує.

🌚 Мільярди років у майбутнє, якщо не більше. Сонце, а разом із ним увесь наш світ, стрімко прямують до своєї смерті.

🌱 На планеті досі лишається трохи людей, хоч вже і далеко не у тому вигляді, що раніше, але загалом тут панують рослини - єдина форма життя, що досі вціліла і набрала неабиякої сили через нові природні умови.

А спроби тих залишків людей вижити будуть ледь не єдиним сюжетом цієї історії - точніше, переважно однієї людини, бо у решти це не дуже виходитиме😅

🍄‍🟫 Хоча для мене головним героєм таки був гриб😶

І це ідеально відповідає моїй теорії, що одного дня гриби пануватимуть над світом😅

🔥 Світ, до речі, прописаний шикарно. Взагалі, якщо ви любите високу деталізацію, то навряд знайдете щось краще за це.

З персонажами трохи гірше - вони якісь відсторонені, поверхневі, здебільшого одноманітні та невиразні.

Але це й не історія про персонажів, це історія саме про світ - на межі вмирання, та досі живий. А може, і живіший, ніж до того.

🧘‍♀️ Повільна і медитативна історія, не така щоб захоплива - скоріше, заворожуюча і тянуча.

З тих, що мають втрапити у відповідний настрій, щоб отримати від неї справжню насолоду.

Сподобалась історія, небанальне місце розвитку подій та й кінцівка цікава. Місцями трохи важко було читати через стиль але він вписується в історію. Хто любить природу і фантастику, сподобається.