Було цікаво! Мадемуазель де Шартр бере шлюб із принцом Клевським, який її обожнює. Та коли зустрічається із блискучим герцогом Немурським, закохується до нестями. Немає іншого вибору, окрім відкритися принцові...

Марі-Мадлен де Лафаєт "Принцеса Клевська" (1678) Роман хоч і невеликий, всього 180 сторінок, проте вражає своєю глибиною. З післямови нам стає відомо, що усі герої існували насправді. І уявною є тільки головна героїня - принцеса Клевська. Історичний тон цієї оповіді додає ще більшої реалістичності та цікавості. Наприклад, є згадки Генріха ||, Марії Стюарт та інш. Там де є королівський двір, там вирують пристрасті, інтриги.. Принцеса Клевська одружена з чоловіком, через обов’язок. Вона не відчуває шаленої любові до нього, як він до неї. Проте є повага. Почуттям не накажеш, і вже після одруження принцеса закохується в іншого герцога, що має репутацію спокусника. Ми спостерігаємо за внутрішнім світом принцеси, за тим як складно вберегти свої справжні почуття від інтриг королівського двору. Спостерігаємо за внутрішнім конфліктом, який розбиває серце, де на одних вагах обов’язок, а на інших таке бажане кохання. І напевно вже саме фінал є твердою відповіддю, і тим самим вибором. Також цікавий факт, що цей роман видавався анонімно, як і всі твори авторки. Бенжамен Констан "Адольф" (1816) Другий роман подається нам вже з чоловічої точки зору. Адольф юний аристократ, характер якого викликає одні протиріччя. На фоні своєї шаленої пристрасті він закохується в Елленору, графську утриманку. Спочатку він робить все щоб добитися її, а коли добивається починає вже сумніватися у правильності цього зв'язку. Коли вона все покинула і обрала його🤷‍♀️ Дратувала поведінка цього юнака. Те, як він хотів розірвати ці відносини, і через своє боягузство не міг цього зробити. Не міг рішуче сказати, що "вибач вже не кохаю, все закінчено". І себе мучив, і її. А ще краще взагалі не починав би цього.. Два невеличкі романи, які викликають досить емоційні роздуми, згоду/незгоду з вчинками персонажів, з певними авторськими поворотами, але в той же час налаштовують на повільне читання і проживання цих історій. Бо діалогів тут небагато. Також цікаво було почитати післяслово, де детальніше розтлумачуються певні моменти.