Я люблю свої Черкаси. Більшу половину життя провела в селі, але останні роки живу саме в місті й ніколи не думала про те, щоб переїхати кудись, бо Черкаси такі рідні.
⠀
Але не ті, які автор описує в своїй книзі. "Район Д" - це збірка оповідань, історії різних людей, які жили в одному будинку в районі "Д" у місті Черкаси. Жили в часи СРСР та після його розпаду, тобто в 90-ті.
⠀
Я живу не в районі "Д" і, чесно кажу, поганенько знаю, що і як там. Але в моєму районі все чудово, я люблю його, бо він такий живий і гарний, і поряд наше черкаське "море". Але мене найбільше здивувало, як змінились люди, які жили тоді й які зараз є. От я не можу написати таку книгу, як Артем Чех, бо хоч і живу в своєму будинку вже протягом понад 5 років, але навіть на сходовій площадці не всіх сусідів знаю на ім'я - що вже казати про їхні характери та історії.
⠀
Але Артему Чеху вдалося дуже гарно описати своїх героїв та все, що робило тоді їх такими, якими вони були. Багато хто з них пив, курив, був у криміналі, намагався отримати квартиру, ображав своїх рідних чи не любив своїх дітей, їздив кудись на заробітки й не повертався в родини. Життя було нелегке, але попри це Артему Чеху є що згадати про своє дитинство.
⠀
Ця книжка не страшна, але вона лякає. Я читала її і думала про те, як добре, що я живу в Черкасах, у місті незалежної України. Як багато змінилось за цей час.
Окрім того, що тут автор описує мешканців свого будинку та їхні історії, на тлі змальовується і самокритичний портрет автора - він не боїться пригадувати своє минуле й розповідати його таким, як воно було, подеколи не дуже хорошим.
⠀
Мінус книжки в тому, що це збірка. У мене не виникло якогось зв'язку з героями, бо вони приходили й майже відразу змінювались іншими. Але виникло стійке почуття того, що я рада, що живу в Черкасах, які є сьогодні.
⠀
В автора чудовий стиль. Написано легко, дуже колоритно, відчуєваться атмосфера того часу та району "Д".