Книга розповідає про суспільство, таку собі üПопуляцію. Тут людей немає, є öсобини. Вони живуть у великій Üмперії, якою керує Великий Вождь. А одне з їхніх гасел: «Можемо повторити». В цій країні дуже багато заборон і вони постійно змінюються і, звісно, все це робить Великий Вождь задля блага звичайних öсобин. Однак не все так добре, тому що в країні шириться така собі інфекції - серце не може битися, а якщо відбувається протилежне, то особину вважають інфікованою і забирають. А тих, у кого воно б‘ється називають Herz-терористами, що загрожують державі, адже співпрацюють із сусідньою Unacion. ⠀ Як ви зрозуміли, жанр книги - антиутопія. І мені вона дуже нагадала «1984» Джорджа Орвелла, тільки трохи більш розширена. Той самий Великий Вождь (Великий брат), війна Üмперії з Unacion (в Орвелла правда було три країни), постійні заборони та промивання мізок. ⠀ Головний герой книжки - Давид працює в телецентрі й він стає одним із тих, хто буде намагатися повалити режим, але чи зможуть справитися декілька людей із цілою імперією? У кінці ми будемо знати відповідь, хоч вона й не очевидна ⠀ Üмперія мені дуже нагадала російську федерацію. Адже й там людям промивають мізки й вони стали зомбі, які тільки й вірять у те, що показують їхні телевізори. Ну ж що, ця книга ще раз показує, що такі люди можуть бути тільки рабами свого вождя ? ⠀ Сама книжка доволі великий товстунець і читається не дуже просто. Принаймні в мене постійно було таке враження, що я спотикаюсь. Можливо, через оці всі ü, ö, а ще слів über на початку та в кінці діалогів. ⠀ Хоч книга наповнена подробицями, але я б не сказала, що вона динамічна. Основні події і кульмінація припадають на останніх сторінок сто. Коли вже починається власне те, що намальовувалось ще на початку. А до цього читачів, можна так сказати, знайомили із вигаданим світом: кожен день нова заборона, потім її скасування, потім якісь нові нововведення, аби зробити з людей рабів. ⠀ Також я не зрозуміла «цитати» перед кожним новим епізодом. Я загулила одну й вона була перекручена. Ще позаду є «відгук» на книжку Лесі Українки. Як сказали, це загравання з авторкою, адже в книзі є відсилки. Я мало читала Лесю Українку, тому може й не побачила їх. Але все одно мені це не зрозуміло. Мабуть, був закладений якийсь сенс, але я, на жаль, не побачила його. ⠀ Загалом не погана антиутопія, але не зовсім моя. Я вже читала схожу в Орвелла. «TÜK» я б сказала трохи більш розширена й осучаснена.