Зустрічайте нашу головну героїню - Томоко Ханно, 30 років, самітня. Офісна працівниця, що їздить на велосипеді на роботу й додому, щоранку проїжджаючи повз веломайстерню Такахаші. Сумні скрипи гальм її металевого коня вимусили парубка "насильно" поремонтувати її велик просто на ходу, але ж звідки він дізнався про несправність?.. 😳 І ось тут в історію вривається наш другий герой - Такахаші Рьохей, 26 років, виглядає як "один із тих поганих хлопців". Хлопець успадкував справу батька, тому він займається велосипедами. І щодня він бачить дівчину на скрипучому велику з хлібом у роті, яка мчить на роботу. Наша Ханно - доволі сором'язлива та мовчазна панянка, яка боїться відмовити людям, навіть якщо їй самій буде при цьому некомфортно. Їй важко озвучувати свої думки та відкрито демонструвати емоції. На противагу Рьохей - прямолінійний персонаж, який каже все, що думає, та й робити того, чого не хоче, не стане. А по закону жанру, як ми знаємо - протилежності притягуються. Навіть якщо причиною тому стає ремонт велосипеду 😏 Так між ними і розпочинається симпатія, дуже ніжна й лагідна. Симпатія, в якій він готовий слухати та захищати, а вона - потроху відкривати себе людям навколо. Мені не дуже сподобалось, що більша частина тому - це демонстрація того, яка наша героїня зашугана чмоня, яку хочеться тільки пожаліти. Сподіваюсь, що з другого тому почнеться більше заварушок і сюжет почне вертітися навколо новоспеченої парочки (або трошки більше розкриє нам Рьохея ☺️).