Антонен Арто — постать глибоко новаторська й бунтарська в літературі та театрі XX століття. Збірка його текстів, включно з "Геліоґабалом" — це потужний сплеск філософської, поетичної та театральної думки, що зачаровує і шокує своєю нестандартністю. У цих роботах Арто розширює межі літератури, перетворюючи слова на зброю, яка спрямована проти догм, моралі та суспільних конвенцій. "Геліоґабал: або Анархіст-коронований" є центральним твором цієї збірки. Це не лише біографія римського імператора Геліоґабала, а радше ексцентрична інтерпретація його життя. Арто досліджує неординарність ідей і дій цього персонажа, створюючи метафору анархії як найвищої свободи. Геліоґабал у його трактуванні — це символ хаосу, аморальності та руйнації старих систем, які Арто вважає хибними й пригнічуючими. Через його образ автор показує неможливість примирення людини з нав'язаними правилами. Інші тексти збірки доповнюють портрет Арто як людини, яка мислила категоріями радикального мистецтва. Його ідеї театру жорстокості — це не лише експеримент, а ціла концепція, що прагне пробудити глядача до нових переживань, зробивши мистецтво відчутним фізично. Арто закликає до того, щоб театр і література стали інструментом трансформації світу, а не лише розвагою. Мова його творів часто фрагментована, насичена образами й наповнена енергією, що викликає емоційний і навіть фізичний відгук. Вона схожа на удар, який змушує замислитися й відчути. Арто уникає традиційних літературних форм і сміливо руйнує усталені правила, що робить його стиль унікальним і новаторським.