Анна Гін

В цій книзі дуже багато людського, багато емпатії і любові. Щемкі розповіді про батьків, доньку, спогади про дитинство і основна розповідь звичайної харків'янки в перший рік повномасштабної війни. Інколи плачеш, буває смієшся, і хоча з власного досвіду знаєш, що буде далі, все одно не можеш відірватись. Такі документи дуже важливі.

Анонім

Харків, початок війни. Всі, хто зустрів цей день у своїх домівках відчули спочатку розпач, потім гнів і... тишу, мовчазну тишу. Кожне слово цієї книги-щоденника - це біль, мій біль...І моя сила, наша сила...

Анонім

Якби можна було, то поставила б 100 зірочок цій книзі. Показуватиму її своєму синові, коли він виросте і в старших класах казатиме, що йому нудно на уроках з історії. Це наша історія. Перший рік війни на сторінках щоденника Анни Гін. Анна корінна харків'янка, письменниця, все життя писала і розмовляла російською мовою. А тепер от її перша книга рідною солов'їною у мене в руках👏 Пишаюся🥳 так, як може пишатися незнайома людина іншою мало знайомою людиною. Читала, плакала, сміялася, вірила, підтримувала, сподівалася. Прониклася кожним словом, згадала кожну подію Року незламності💪 Книга лише про перший рік. Далі Анна, як і всі ми, сподівалася все ж на перемогу. Але... Тримаємося💪 Письменниця дуже активно допомагає. Її легко впізнати серед місцевих: рудоволоса красуня з величезним доберманом на задньому сидінні машини привозять все потрібне в одну з місцевих лікарень🔥 Віртуально її легко можна знайти в соцмережі. Я туди заходжу лише заради її постів😉 Я дуже сподіваюся, що в майбутньому моя бібліотека поповниться ще багатьма книгами Анни Гін💙💛 і обов'язково написаними такою ж прекрасною солов'їною🤗

Анонім