Андре Асіман

Довго відкладала цю книжку на потім. Не знала чого від неї очікувати і досі не впевнена чи рада я тому, що все ж дізналась, що сталося з героями.
Історія має трьох оповідачів, з якими ми можемо прожити невеликі проміжки їхнього життя, з різницею у декілька років. Майже половину книжки займає розповідь про життя Семюеля, батька Еліо, тож якщо вам кортить дізнатися більше про стосунки Олівера та Еліо, доведеться чекати досить довго. Сама ж взаємодія цих персонажів триватиме буквально 10 сторінок.

Іноді читати було нудно, хоча все ж була цікава лінія, повʼязана з батьком коханця Еліо, але чим усе закінчилося нам, на жаль, не розкажуть.
Як на мене, ця книжка не є вдалим продовженням «Називай мене своїм імʼям» (навряд вона його взагалі потребувала), але все ж було приємно повернутись до Італії, хоч уже і не влітку.

Дизайн видання дуже гарний, проте в тексті траплялося багато помилок