Алекс Джордж

Це книга-атмосфера. Вона ніби повільна прогулянка старим Парижем, де кожна вуличка пахне минулим, спогадами і втраченими надіями. Чотири долі, сплетені в одну мозаїку: ніжну, сумну і дуже людяну. Кожен герой несе в собі тінь минулого, яке не відпускає, і шукає щось важливе. Книга залишає після себе відчуття тихої меланхолії і бажання перечитати її ще раз.

Анонім

Насправді спочатку книга може здатися нудною і незрозумілою, але чим більше ти читаєш, тим краще починаєш розуміти її. Мінус два бали за те що був відкритий фінал, я не люблю це у книгах:(

Анонім

«„Усі постійно кудись біжать“ – сказав він Жозефіні Бейкер цього ранку. Ймовірно, що таке просте пояснення є близьким до істини. Ми невпинно шукаємо нових пригод, спрямовуючи погляд на лінію горизонту. А ті, хто не можуть нікуди виїхати, втішаються мріями, несила позбутися одержимості» ⠀ «Паризькі години» Алекс Джордж Жанр: історичний роман ⭐️4-/5 ⠀ Герої: Сурен, Гійом, Еміль, Жан-Поль, Моріс, Каміла, Марі, Олівʼє, Юніс та ін. ⠀ ⏳маємо 2 часові лінії: основна -> події відбуваються у Парижі 1927 року, минулий час ->1913-1922 ⠀ 📑кожен розділ присвячений якомусь герою: ⠀ - біженець з Вірменії Сурен: розфарбовує ляльок і шиє для них одяг. Його ляльковий театр - укриття, де він почувається в цілковитій безпеці, показуючи вистави, жодна з яких без щасливого кінця, але малеча не відриває очей від сцени. Він мріє, щоб хтось розумів його, бо страшенно бракує емоційного звʼязку ⠀ - журналіст Жан-Поль скрізь шукає доньку, ось чому він ніколи не покине Париж. Чоловік мріє про Америку, але він прикутий до цього місця ланцюгами марної надії ⠀ - художник Гійом, вимушений тікати з дому і тепер навіть мистецтво не може врятувати з халепи ⠀ - подружжя Клермонів, що працюють у Марселя Пруста (служниця Каміла, яка виконувала хатні справи і берегла таємницю письменника та Олівʼє - водій, коли почалася війна, його забрали до війська) ⠀ ❤️‍🩹туга й скорбота жевріють у душі кожного, біль, таємниці минулого важким тягарем лежать на плечах і хоча між собою вони не знайомі, у фіналі все-таки перетинаються ⠀ 🗞️також в книжці фігурують відомі особистості: Ернест Гемінґвей, Марсель Пруст, Жозефіна Бейкер, Пабло Пікассо, Гертруда Стайн ⠀ тут достатньо імен, хоча розділи короткі, тож читалося швидко👍🏼 ⠀ 📚сюжет лише місцями динамічний, речення складні, добре описана атмосфера Парижу та місцевий колорит ⠀ 💬це не романтична історія, а досить непроста багатошарова книжка про Францію міжвоєнного часу, що вабила до себе тих, хто хотів почати нове життя чи тікав від особистих трагедій, показано життя емігрантів ⠀ ⏳фінал цілком зрозумілий, але залишає деякі питання без відповідей ⠀ 🔞присутні описи знущань ⠀ Чи читали ви цю книжку?

Анонім