Вірменин Сурен був змушений покинути домівку під час війни й опинився в Парижі.
Відомий журналіст Жан-Поль мріє про Америку й пише про американців, однак прив'язаний минулим до Парижу.
Служниця письменника Каміла оберігає таємницю свого керівника, хоч і не мала б цього робити зовсім.
Бідний художник Гійом втік із дому, щоб малювати, але тепер мистецтво не може врятувати його.
⠀
Кожен із цих персонажів має свою історію. І в кожного вона дуже болюча, особиста, емоційна. Читач не може бути байдужим до цих людей, адже автор так майстерно оповідає про їхнє минуле й про сьогоднішні поневіряння. Стиль написання чудовий, це той випадок, коли в тексті нема ніяких словесних перешкод і він ніби ллється.
⠀
Події в книзі відбуваються у 1927 році, як раз після війни. Тож деяким героям довелося побачити її на власні очі, а в інших війну бачили рідні. Тож не дивно, що історії деяких персонажів тісно пов'язані з війною та її наслідками. В інших проблеми більш особисті, але не менш болючі.
⠀
Кожен розділ присвячений одному герою і вони чергуються. Тож читач поступово знайомиться з персонажами. Автор дуже добре веде свою оповідь, спочатку про теперішнє, а потім закидає читачів у вир минулого, інколи жахливого, потім знову повертає до сьогодення й так чином показує всю історію своїх героїв і дає зрозуміти, чому вони такими стали, як доля привела їх саме сюди.
⠀
Кожен із персонажів живе в Парижі, але вони не знайомі одне з одним, аж поки в кінці всі чотири лінії не стікаються в одне місце. Фінал книги ніби й зрозумілий, але все-таки він відкритий і залишає деякі питання без відповідей.
⠀
Мені книжка сподобалась атмосферою Парижу, живими історіями та справжніми героями, цікавими діалогами та описами. У автора хороший стиль, тому я б хотіла почитати в нього ще щось.
⠀
До речі, цікаво, що в 1927 році творило багато відомих людей - Ернест Ґемінґвей, Моріс Равель, Марсель Пруст, Жозефіна Бейкер, Гертруда Стайн. Читач також зустріне їх на сторінках цієї книги, але вони будуть на другому плані.