це історія про сильну дівчину, яка наважилась на зміни в своєму житті, попри всі страхи з якими вона продовжує жити. і про хлопця для якого вона стане поштовхом, порятунком і проблемою водночас. це була чудова і атмосферна книга для закінчення зимових читань. хоч і розвʼязка була надто швидка, але це не зіпсувало вражень. я вже дуже хочу читати наступну книгу в серії🥰

це не типовий, тригерний і болісний троп. дуже важко було перебувати в думках Арії, де постійний хаос, вагання і боротьба мозку з серцем. книга абсолютно і повністю емоційно мене залучила. я навіть подумала, що авторка хоче нас шокувати і залишити відкритий фінал, але ж це любовний роман. мені не сподобались занадто близькі стосунки Арії з мамою і те, як мама підштовхувала її до прийняття рішень. також фінал в цій книзі, як і в попередній, вийшов якийсь поспішним.

Спочатку про позитивне:
 1) роман порушує складну і важливу тему сексуального та психологічного насильства в спорті і не тільки. 
 2) Тут дійсно є глави присвячені опису фігурного катання та сноубордингу і вони прекрасні, але їх дуже мало.
 3) Книга дуже красива, мʼяка обкладинка, але зроблена дуже якісно.
 Тепер основне, 300 сторінок з 440 це рефлексія на тему чи хочу я бути з ним/нею, майже безсюжетна. В книзі нормалізується алкоголь і наркотики, і звісно, романтизується ідея «порятунку поганого хлопчика». Склалося враження, що авторка написала цю серію в юності, бо в другій частині така ж підліткова хрінь. Підійде для починаючого читача, для решти дуже слабенько.

Не моя історія

Сюжет: Арія та Ваятт були разом 6 років, та його зрада зруйнувала їхні стосунки. Дівчина тікає з міста на два роки, та змушена повернутися через хворобу мами.. Тропи: ? хокеїст/студентка; ? другий шанс; ? від друзів до коханців; ? «це завжди був/була ти». Ммої враження: перш ніж перейти до самого відгуку, хочу зазначити: у цій зібрані тропи, які я зазвичай дуже люблю. Один із них - «другий шанс». Особливо коли його прописано адекватно, з логікою і розвитком персонажів. Але, на жаль, у цій книзі цього не було. Стосунки головних героїв здалися мені дивними, незрозумілими і зовсім не такими, в яких можна побачити спільне майбутнє. Сюжет досить банальний: пара розлучається через зраду, але між ними залишаються почуття. Коли дівчина повертається у рідне місто, вони то уникають один одного, то знову тягнуться разом. Доля нібито постійно зводить їх. Здавалося б, типова історія, і хочеться вірити, що зради насправді не було, що це все непорозуміння, алкоголь тощо. Але ні - зрада справді сталася. І поведінка героїв після цього - дивує. СПОЙЛЕРИ Головна героїня викликала в мене найбільше нерозуміння. Здається, що в неї взагалі немає характеру, стержня. Не уявляю, як можна пробачити зраду людині, якій довіряла більшу частину життя. Упродовж усієї книги вона або нила, або страждала, або робила вигляд, що їй байдуже. Її поведінка абсолютно не викликала симпатії. Єдине, у чому її більш-менш розкрили - це як доньку, яка хоче зробити життя своєї матері кращим. Як жінка, як особистість - вона залишилася для мене «сирою». Головний герой - той самий зрадник. Нам пояснили, чому і як усе сталося, але факт залишається фактом. Проте після цього він намагався повернути довіру, зробити все можливе, щоб виправити ситуацію. І в цьому плані він дійсно заслуговує поваги. Його історія - окрема причина, чому я не поставила книзі нижчу оцінку. Його минуле, сімейна драма, шлях у спорті - усе це було прописано детально і цікаво. За головного героя - величезний плюс. Розв’язка - ближче до кінця знову з’являється драма, потім героїня «усвідомлює помилки» і робить крок назустріч. І все, вони миряться, у них «щасливий фінал». Для мене це виглядало неприродно. Я би хотіла, щоб вони розійшлися остаточно - це було б найбільш логічно. Підсумок. Перша книга серії мені дуже сподобалася - вона була емоційна і щира. Ця ж - абсолютно не моя. Це один із тих випадків, коли улюблений троп написаний невдало. Попри це, я все ж продовжу серію - попереду ще три книги, і особливо чекаю на п’яту. 3/5 ?

Сюжет: Пейслі - фігуристка з великим майбутнім та складним минулим, переїздить в Аспен - невеличке містечко з відомим гірськолижним курортом. Там дівчина планує навчатися в престижному клубі фігурного катання, а також працювати. Нокс - сноубордист, який на вершині своєї кар'єри. Та здавалось би, в його житті все за планом і все гаразд. Проте, коли він зустрічає Пейслі, а потім його батько приймає її на роботу, життя хлопця змінюється та набирає обертів. Тропи: ?маленьке містечко; ?вимушена близькість; ?він - сноубордист, вона - фігуристка; ?травматичне минуле в обох гг. Мої враження: ця книга - ідеальна для зими. Тут прекрасна атмосфера того самого невеличкого містечка із затишною атмосферою та дивними звичаями (які зрозумілі лише місцевим). Спочатку ця історія здавалась мені типовою та банальною. Проте, з кожним наступним розділом, з кожним новим відкриттям я розуміла, що вона мене захоплює. Тут не було кохання з першого погляду, навпаки, спочатку головні герої недолюблювали один одного. Але потім крига поступово скресла, адже їм постійно доводилось жити під одним дахом. Крок за кроком Нокс та Пейслі відкривались один одному та мені. І внутрішні проблеми кожного з них, їхнє складне минуле - пояснюють, чому герої стали такими, якими є. В ході історії вони так комфортно доповнювали один одного, підтримували і надихали, що я дочитала книгу на одному подиху. Від мене це, безумовно 5/5 ?

Історія про двох зламаних людей, які знайшли сили жити далі. Це справді спортивний роман з термінами, описами змагань і тренувань, а не просто вона фігуристка, він сноубордист і на цьому все. І це створює особливу атмосферу. Іще мені дуже сподобалося містечко Аспен. Я ніби знову переглядала Дівчат Гілмор! Затишне кафе, дивакуваті місцеві жителі і чарівна зима. Це було неймовірно затишно! Єдине, що мені не сподобалося - це кінець. Занадто нелогічні дії головної героїні. Не можна було почекати хоча б кілька днів? Загалом книга мені сподобалася і дуже хочу взяти другу частину, бо з героями ми вже познайомилися.

Я закрила книгу і тепер просто сиджу в тиші, намагаючись відійти від усього, що відбулося в Аспені. Бувають історії, в які заходиш, чітко бачачи всі «червоні прапорці», але авторка так затягує в емоційну безодню, що ти йдеш далі по цій тонкій кризі. Тобі просто необхідно дізнатися, чи є там світло в кінці. Я ніколи не переживала зраду (тьху-тьху), але через текст відчула лють Арії на повну. Дівчина повертається додому через хворобу мами й з усіх сил намагається бути щасливою без Ваятта. Дає шанс новим стосункам, переконує себе, що ненавидить колишнього... Але в Аспені кожен куток і кожен вдих морозного повітря нагадує про нього. Ваятт викликає у мене купу емоцій. Його життя — суцільна смуга перешкод, і в певний момент він просто зламався. Особливо зачепила тема спорту. Хлопець - професійний хокеїст, який отримав травму і опинився за бортом. Це той випадок, коли ти сам руйнуєш своє майбутнє і несеш за це відповідальність. Його реабілітація, кожна вправа через біль — це виглядає як особиста спокута. Окремо хочу відзначити делікатність Ваятта. Попри те, що вони не бачилися два роки й почуття нікуди не зникли, він ніколи не накидався на Арію, не тиснув і не намагався взяти «напором». Хлопець завжди давав їй можливість сказати «ні», залишаючи вибір за нею. Це викликає повагу. Іноді здавалося, що герої ходять по колу. Мене бісила нелогічність їхніх вчинків (хоча я списувала це на 20-річний вік), але потім я зрозуміла: саме так виглядає відновлення довіри. Це не пряма лінія вгору, а спіраль. Ти робиш два кроки вперед, а потім якась дрібниця — і ви знову в точці нуль, у самій пожежі. Це схоже на дуже довгий і виснажливий сеанс у психолога. Найцікавіше, що я так і не змогла обрати сторону. Я співчувала обом. Для мене Ваятт — це людина, яка в момент повної темряви втратила орієнтири, така собі побита життям дитина, що шукає дорогу додому. А Арія вчиться розділяти людину і її вчинок, що неймовірно важко. Айла Дейд не малює нам казкового фіналу. Це історія про те, що прощення — це не забуття. Це коли ви бачите всі тріщини на вашій спільній вазі, знаєте, як вони з’явилися, але щодня свідомо робите вибір ? Окремо хочу сказати про атмосферу Аспену. Гелловін, День подяки, Різдво — ці люди навколо як велика родина. Це дуже душевна обгортка для такої важкої психологічної драми. Якщо хочете подивитися, як герої вчаться жити, поки їхній світ горить — ця книга саме для вас.