Адетья Бідікар

Чергова історія про Геральта й світ, де ніхто не є добрим. Він має повернути доньку батькові, але дізнається, що проблеми містечка й монстрів в ньому цілком людські. Одночасно він розмірковує над питаннями власного почуття провини й того, як вчинити правильно.

Чесно, на моменті, коли відьми проводили сеансипсихоаналізу в групі я засміялася вголос. Це відповідає іронії сеттингу Відьмака загалом, проте сильно знизило градус драматизму особисто для мене.

Плюс деякі повороти історії відчуваються створеними не для розвитку сюжету, а для того, щоб просто шокувати читача табуйованими і триггерними темами. Оце вже доволі характерне для сеттингу, але гнилість всіх чоловіків міста надто вже зведена в абсолют. Є лише один персонаж, який робить зло заради дружини і доньки, але це настільки побіжний момент, що не відчувається серйозним настільки, що трохи губить питання власне моральних виборів.