Цю книгу я випадково взяла в бібліотеці — так і познайомилася з автором. Мені здається, він стане моїм улюбленим, адже я планую прочитати всі його твори (зараз уже дочитую третю).

Чим же Кундера впіймав мене на гачок?

По-перше, я не люблю стандартні романи, де головний герой — ідеал: красивий, розумний, винятковий у всьому. Від таких історій мене аж нудить. А в Кундери таких персонажів немає. Його герої далекі від досконалості — вони напрочуд реалістичні, схожі на людей, яких ми зустрічаємо в житті.

По-друге, тема війни. Точніше, те, як події, що відбувалися в Чехословаччині, знаходять відлуння в нашій сучасності. Історія повторюється, і цю книгу потрібно читати всім політикам — причому ще зі шкільних років.

Ну і по-третє — філософські ремарки. Вони настільки глибокі, що неможливо не занотовувати їх. Наприклад, думка про те, що наше життя відбувається лише раз, без можливості повтору, робить кожне наше рішення одночасно і незначним, і нестерпно важливим.