Через півтора року після прочитання ДШІТу я нарешті повернулась до улюбленого всесвіту і занурилась у нього з головою, хоч і на 200+ сторінок 💔
Я шкодую, що закінчила це доповнення, бо ДШІТ — це та серія, яку не хочеться закінчувати. Це серія, яку хочеться читати й читати, завжди плисти за її течією і ніяк інакше 💔💔
В цій невеличкій, але настільки затишній частині ми беремо перерву від битв, інтриг та воєн і спостерігаємо за метушнею Веларіса в очікуванні свята Зимового Сонцестояння — найдовшої ночі року. Зимове Сонцестояння — свого роду Різдво у Прифії. І воно настільки затишне і сповнене чарів 💘💘

Мені вистачило всього: сімейних посиденьок, пошуків подарунків, атмосфери зими ❄️❄️ і тієї ж самої філософії і роздумів. Особливо сподобалися розділи від інших персонажів, не тільки від Фейри і Різа 💜💜💜
Якщо говорити більше про персонажів, мені сподобалися всі, окрім Нести й Люсьєна. Неста в цій частині видалася для мене егоїсткою і просто нікудишньою сестрою. Так само, як і в попередніх частинах. Люсьєн виявився мені неприємний, хоч я й до цього не сприймала його як значущого персонажа. Для мене він наче є, а наче й немає, хоча я не вважаю його поганим.
Не дивлячись на лічені моменти, які мені не сподобалися, я насолодилася цією малесенькою історією сповна і закінчила її на Різдво 😍💘 знали б ви, як я насміялася, коли дізналася про битву сніжками в наших іллірійських хлопчиків 😂💘💘 і про прикрашання Фейрою та Кассіаном дому на Сонцестояння 😅💜❄️
І взаємини нашої улюбленої пари >>>

Я очікувала, що ця книга мене захопить і затягне. Результат: вона мене затягнула і захопила, але йшла вона мені тяжко і читала я її довго, хоча книга і написана досить легко. Вона має в собі гумор та жарти і не заплутує у термінах. Автор прекрасно все пояснює і підносить інформацію так, щоб можна було все легко зрозуміти (як каже моя мама: «Автор розжував і поклав все в рот»). Як і заведено в медичній професії, трапляються як щасливі одужання пацієнтів, а бувають і непоправні та сумні випадки. Мені траплялися всілякі — смішні та сумні моменти, а також такі як «Хай бог милує» 😅😅 знаєте ті моменти, коли хочеться сміятися, але ситуація така, що не можна? Ось це саме такі. Ба більше, траплялися випадки, коли мене ледь не нудило (зі зрозумілих причин)

Але загалом вийшло цікаво. Знаю, що Віват хочуть видати ще одну книгу Кея, тому можливо читатиму ще і її 💘

Літо, Іспанія, від ненависті до кохання, хімія і пристрасть — обожнюю!!! 🥰
Історія реально класна! Якщо вам спершу здасться, що вона не прикольна і дратівлива, прочитайте бодай 3 глави, і в кращому випадку вона не залишить вас байдужими. Ліна мені імпонувала всю книгу. Бачила відгуки, де казали, що вона дратівлива. Але не для мене. Ліна для мене всю книгу була дуже смішною. Але милою
Аарон. Запакуйте мені цього прекрасного чоловіка! Хочу і все ❤️‍🔥❤️‍🔥❤️‍🔥
Моя улюблена частина — наявність фраз іспанською! Так ще сильніше проникаєшся книгою 😍❤️‍🔥❤️‍🔥

Хімія між героями, атмосфера дружби, взаємодії з іншими персонажами. Ці моменти засіли в моєму серденьку. Особливо ті хвилини, коли друзі буквально стають для тебе родиною. Я впізнала в Олівії себе і навіть подумала, що треба в своєму житті щось міняти. Позбуватись страхів, йти за мрією. Які би ситуації не
ставалися, як би тебе це не ламало, не лишало шрами на твоїй душі, але не здаватися і продовжувати йти.
Книга легка, але на певних моментах змушувала мене тремтіти. Тремтіти, переживати, лякатися. Але цікавість дала свої плоди, і цю книгу я добила. В гарному сенсі цього слова

Після прочитання цієї книжки я зрозуміла, що не хочу собі такого чоловіка, як Райлі. Книжка ідеально показує проблему абʼюзивних стосунків і як складно з них вийти 💔