Ця книга з провокативною назвою витягнула з дна моєї душі полегшення, що не всі родини гарні. Бо насправді давно не всі такі. У кожній є бодай один той, хто завжди проти, як Баба-Яга. І дай, Боже, щоби один.
Насправді мене вжахнула ідея сімейного відпочинку в ізольованій атмосфері, хоч і не на краю світу. Я б не хотіла такого. І той, хто подумав: "Та камон, це ж твоя родина!" - мабуть, не мав "прекрасних" свят у великому родинному колі. А от наші герої мають. І це незабутні вихідні.
Коли на арену виходять давні борги (і мова не лише про гроші), люди демонструють свій внутрішній світ не в райдужному світлі. О, ця шалена конкуренція за батьківську/материнську любов! О, ця мить прозріння, що помилявся мало не пів життя)
Окрім власне детективного сюжету (а він тут справді класний), читач матиме справу зі старими скелетами (і тут спойлера не буде, не сподівайтеся), зі старими образами й зі старими родинними історіями.
Скажу лише, що й справді вся сім'я Каннінгема - убивці. Холоднокровні, безжальні і ненавмисні, випадкові.
Роман примушує замислитися, чи не вбивця кожен із нас.